Політичні в'язні

Стрілець Олександра

Затримання: 3 жовтня 2024 року в окупованому Севастополі російські силовики затримали Олександру Стрілець та її матір Вікторію. Про затримання стало відомо лише пізніше, оскільки російська сторона не повідомляла про справу публічно до завершення судового розгляду. Радіо Свобода зазначало, що у 2024 році мати та донька фактично зникли зі зв’язку, а інформація про їхнє затримання стала відома після винесення вироку. Російські силові структури звинуватили Олександру Стрілець у державній зраді за ст. 275 КК РФ. За версією російського слідства, у вересні 2023 року вона нібито встановила контакт із представниками української розвідки та передала через Telegram фотографії російських військових об’єктів. Слідство стверджувало, що частину фотографій зробила її мати Вікторія, яку Олександра нібито залучила до цієї діяльності. Публічного підтвердження цих тверджень з боку ГУР МО України немає. Вирок: 5 серпня 2025 року підконтрольний РФ Севастопольський міський суд визнав Олександру Стрілець винною за статтею про державну зраду та призначив їй 12 років позбавлення волі в колонії загального режиму. Такий самий строк отримала її мати Вікторія Стрілець.

Стукало Ілля

Затримання: Ілля Стукало був затриманий в окупованому Криму. Точна дата та обставини затримання у публічно доступних джерелах на момент підготовки цього матеріалу повністю не відомі. Вирок: Ілля Стукало засуджений окупаційними судами. Конкретний термін та дата вироку у відкритих джерелах не зафіксовані. Відомо, що його засудили до умовного покарання за проукраїнські висловлювання.

Сулейманов Амет

Затримання: 11 березня 2020 року російські силовики провели обшук у будинку Амета Сулейманова в Бахчисараї та затримали його. Він став одним із фігурантів так званої третьої Бахчисарайської групи у справі «Хізб ут-Тахрір». Російська влада звинуватила Сулейманова за ч. 2 ст. 205.5 КК РФ — участь у діяльності організації, яку Росія визнала терористичною, а також за ч. 1 ст. 30 і ст. 278 КК РФ — нібито підготовку до насильницького захоплення влади. 12 березня 2020 року підконтрольний РФ Київський районний суд Сімферополя обрав для нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Причиною стало тяжке захворювання серця. Це був перший випадок у кримінальних справах «Хізб ут-Тахрір» в окупованому Криму, коли обвинуваченому обрали домашній арешт замість тримання під вартою. Вирок: 29 жовтня 2021 року Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону засудив Амета Сулейманова до 12 років позбавлення волі. Згідно з вироком, перші 3 роки 6 місяців він мав провести у в’язниці, після чого продовжити покарання в колонії суворого режиму. Також було призначено 1 рік обмеження свободи.

Сулейманов Ескендер

Затримання: 10 червня 2019 року в окупованому Криму російські силовики провели масові обшуки в будинках кримських татар у Сімферопольському, Білогірському та Алуштинському районах. У селі Строганівка Сімферопольського району обшук відбувся в будинку родини Сулейманових. Після обшуку Ескендера Сулейманова затримали разом із його молодшим братом Русланом. Ескендеру Сулейманову висунули обвинувачення за ч. 2 ст. 205.5 КК РФ — «участь у діяльності організації, яка визнана терористичною», а також за ч. 1 ст. 30 і ст. 278 КК РФ — нібито підготовку до насильницького захоплення влади. Кримінальне переслідування було пов’язане зі справою «Хізб ут-Тахрір». Правозахисні організації вважають такі справи політично мотивованими. Вирок: 18 березня 2022 року Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону засудив Ескендера Сулейманова до 15 років позбавлення волі. Перші 5 років він мав провести у в’язниці, після чого продовжити відбування покарання в колонії суворого режиму. Після звільнення йому також призначили 1 рік обмеження свободи. 7 липня 2023 року суд апеляційної інстанції залишив вирок без змін. Таким чином, призначене російським судом покарання набуло чинності.

Сулейманов Редван

Затримання: 30 липня 2016 року співробітники ФСБ РФ затримали Редвана Сулейманова в аеропорту Сімферополя. Протягом майже двох тижнів про його місцеперебування нічого не повідомлялося. Лише 12 серпня 2016 року ФСБ оприлюднила відеозапис його допиту одночасно з відео затриманих Євгена Панова та Андрія Захтея, заявивши про викриття «української диверсійної групи» в окупованому Криму. За версією російських спецслужб, Сулейманов нібито співпрацював із Головним управлінням розвідки Міністерства оборони України, мав отримати російський паспорт, працевлаштуватися в аеропорту або на автовокзалі Сімферополя, збирати інформацію про військові об'єкти та знайти місця для закладення вибухових пристроїв. Згодом саме ці твердження стали основою інформаційної кампанії ФСБ щодо так званої «справи кримських диверсантів». Вирок: 10 серпня 2017 року підконтрольний Росії Залізничний районний суд Сімферополя визнав Редвана Сулейманова винним у завідомо неправдивому повідомленні про акт тероризму, вчиненому групою осіб (ч. 2 ст. 207 КК РФ), та засудив його до 1 року 8 місяців позбавлення волі в колонії загального режиму. Крім того, суд постановив стягнути з нього понад 3,7 млн рублів як компенсацію нібито завданих збитків Керченській переправі, Сімферопольському аеропорту, автовокзалу Севастополя та російським екстреним службам.

Сулейманов Руслан

Затримання: 26 березня 2019 року, Руслана Сулейманова затримали на адміністративній межі з окупованим Кримом у пункті пропуску «Каланчак» та утримували близько семи годин. Наступного дня його заарештували в межах так званої «другої Сімферопольської групи» у справі «Хізб ут-Тахрір». 27 березня 2019 року після масових обшуків у будинках кримськотатарських активістів у мікрорайонах Кам’янка та Строганівка Сімферополя. Вирок: 24 листопада 2022 року Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону засудив Руслана Сулейманова до 14 років позбавлення волі. Перші 4 роки він мав провести у в’язниці, решту строку — в колонії суворого режиму, після звільнення передбачалося 1 рік обмеження свободи. Суд визнав його винним за обвинуваченнями у «терористичній діяльності» та «підготовці до насильницького захоплення влади». Сулейманов вини не визнав. 1 лютого 2024 року Апеляційний військовий суд у Власисі залишив вирок без змін.

Сулейманов Юнус

Затримання: 12 лютого 2025 року, співробітники ФСБ РФ провели обшук у будинку Юнуса Сулейманова, після чого затримали його та вивезли до Сімферополя. Наступного дня окупаційний суд обрав йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Вирок: Станом на 22.07.2026 року остаточного вироку немає. Російська Федерація обвинувачує Юнуса Сулейманова за статтею про нібито участь у діяльності ісламської політичної партії «Хізб ут-Тахрір», яку Верховний суд РФ визнав «терористичною організацією». Українські та міжнародні правозахисники вважають справу політично мотивованою та пов’язують її з системними репресіями проти кримських татар в окупованому Криму.

Суф'янов Алім

Затримання: 7 липня 2020 року Аліма Суф’янова затримали під час масових обшуків російських силовиків у будинках кримських татар у Бахчисарайському, Сімферопольському та інших районах окупованого Криму. Обшук у його помешканні відбувся в селі Залізничне Бахчисарайського району. Того дня було затримано сімох людей, шестеро з яких, зокрема Суф’янов, були поміщені під варту. Вирок: 17 травня 2023 року Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону засудив Аліма Суф’янова до 12 років позбавлення волі. Перші 4 роки він мав відбувати у в’язниці, решту строку — у колонії суворого режиму. Також суд призначив 1 рік обмеження свободи після звільнення. Його визнали винним за ч. 2 ст. 205.5 та ч. 1 ст. 30, ст. 278 КК РФ. 13 вересня 2024 року Апеляційний військовий суд у Власисі залишив вирок без змін. Алім Суф’янов вини в інкримінованих йому злочинах не визнав.

Тажибаєв Мирзаалі

Затримання: 5 лютого 2025 року, російські силовики провели обшук у будинку Мирзаалі Тажибаєва, після чого затримали його та доставили до управління ФСБ у Сімферополі. Він став одним із п’яти кримських татар, затриманих цього дня у межах нової хвилі репресій проти мусульман Криму. Вирок: Станом на 22.07.2026 року інформація про вирок відсутня. Російська Федерація обвинувачує Мирзаалі Тажибаєва за ч. 2 ст. 205.5 КК РФ («участь у діяльності терористичної організації»), стверджуючи, що він нібито був учасником організації «Хізб ут-Тахрір». Українські та міжнародні правозахисники наголошують, що справа має політично мотивований характер і є частиною системного переслідування кримських татар.

Таіров Рустем

Затримання: 17 серпня 2021 року в окупованому Криму російські силовики провели серію обшуків у будинках кримських татар у Сімферопольському та Бахчисарайському районах Криму, а також у Балаклавському та Нахімовському районах Севастополя. Після обшуків затримали п’ятьох кримських татар, серед них – Рустема Таїрова. Його доставили до управління ФСБ Росії в окупованому Криму та Севастополі. Вирок: 31 травня 2023 року Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону засудив Рустема Таїрова до 12 років позбавлення волі. Перші 4 роки він мав відбувати у в’язниці, решту строку — у колонії суворого режиму. Після звільнення суд призначив 1 рік обмеження свободи. Таїрова визнали винним за ч. 2 ст. 205.5 та ч. 1 ст. 30, ст. 278 КК РФ. 20 листопада 2023 року Апеляційний військовий суд залишив вирок без змін.

Тарапон Олександр

Затримання: Олександр Тарапон – житель Алушти, громадянин України, який після початку повномасштабного вторгнення Росії відкрито висловлював свою антивоєнну позицію. 31 березня 2022 року він написав на паркані будинку родича своєї дружини, який брав участь у війні проти України в складі російських військ, напис: «Тут мешкає воєнний злочинець, вбивця дітей», а також розклеїв поруч антивоєнні листівки. Після цього власники будинку звернулися до російської поліції із заявою. У березні 2022 року Олександра затримали співробітники російських силових органів. Спочатку щодо нього було складено адміністративний протокол, однак згодом порушили кримінальну справу за ч. 1 ст. 207.3 КК РФ («публічне поширення завідомо неправдивої інформації про використання Збройних сил Російської Федерації»). За...

Татарісова Лілія

Затримання: Кримінальне переслідування щодо неї розпочалося через публікацію в соціальній мережі у 2014 році. Російські правоохоронні органи кваліфікували допис як такий, що «розпалює ненависть або ворожнечу» за ознакою національності, та порушили кримінальну справу за ч. 1 ст. 282 КК РФ («збудження ненависті або ворожнечі, а також приниження людської гідності»). За даними слідства, підставою для переслідування став репост матеріалу, опублікованого після початку окупації Криму. Під час судового розгляду Татарісова пояснила, що зробила публікацію в період сильного емоційного потрясіння після початку російської окупації півострова. За її словами, вона перебувала у стресовому стані, була налякана присутністю російських військових у Криму та переживала за майбутнє своїх дітей. Ці пояснення вона повторила і під час розгляду апеляційної скарги. Вирок: 18 січня 2018 року підконтрольний Росії Красногвардійський районний суд визнав Лілію Татарісову винною за ч. 1 ст. 282 КК РФ та призначив покарання у вигляді 2 років позбавлення волі умовно з випробувальним строком 2 роки. Крім того, суд заборонив їй протягом двох років здійснювати діяльність, пов'язану з адмініструванням сайтів і сторінок у мережі Інтернет. Прокуратура оскаржила вирок, вважаючи призначене покарання занадто м'яким. 22 березня 2018 року підконтрольний Росії Верховний суд Криму задовольнив апеляційну скаргу та змінив вирок: Лілії Татарісовій було призначено 1 рік 6 місяців позбавлення волі умовно з випробувальним строком 10 місяців. Водночас суд залишив у силі заборону на діяльність, пов'язану з розміщенням матеріалів у мережі Інтернет.