Про музей

«Віртуальний простір пам’яті. Музей кримського спротиву» - це місце пам’яті про людей, які з 2014 року чинять спротив тимчасовій російській окупації Автономної Республіки Крим, стають жертвами російської окупації та політичних переслідувань Кремля. Серед них ті, хто відкрито виступав проти окупації, допомагав іншим і документував злочини, а також люди, яких російська репресивна система переслідує за українське громадянство, відмову від російських документів, проукраїнську позицію, релігійні переконання, громадянську активність, журналістську роботу чи публічні висловлювання. Їх незаконно затримують, викрадають, ув’язнюють, катують і засуджують за сфабрикованими звинуваченнями. У цих історіях свободу в людини забирають не за злочин, а за її незгоду прийняти окупацію та нав’язані нею правила.

 
Музей розповідає про людей, яких російська окупаційна влада намагається перетворити на номери кримінальних справ, вироки та статистику. Але за кожною справою конкретна людина: її родина, професія, мрії, щоденне життя. Саме тому в центрі музею не лише факт репресії, а людська історія, пам’ять про людину та голос її близьких.
Особливе місце в роботі музею займає взаємодія з громадськими та правозахисними організаціями, родичами політв’язнів і звільненими кримськими політв’язнями. Це співпраця з організаціями та людьми, які роками не дають забути про тих, кого Росія намагається ізолювати від світу: документують переслідування, підтримують родини, збирають свідчення, розповідають про суди та вироки, домагаються звільнення незаконно ув’язнених.
Надзвичайно важливим для музею є голос тих, хто повернувся з російської неволі. Звільнені кримські політв’язні постійно згадують тих, із ким перебували за ґратами. Вони розповідають про людей, яких залишили в неволі, про умови утримання, приниження, катування, хвороби та психологічний тиск. Ці розповіді часто містять страшні подробиці, які неможливо передати мовою сухих судових документів. Але водночас вони розповідають про людську стійкість, взаємопідтримку та здатність не зламатися навіть там, де людину намагаються позбавити всього.

 
Поруч із ними — родичі тих, хто досі перебуває в російському ув’язненні або полоні. Вони роками чекають на своїх близьких, підтримують їх, говорять про них публічно й не дозволяють світові забути їхні імена. Для музею їхні голоси є особливо важливими: вони допомагають побачити за політичною справою не лише обставини переслідування, а ціле життя людини та родини, яке було змінене російськими репресіями.

 
Важливим напрямом є також міжнародна музейна співпраця. Куратори проєкту ще з 2014 року взаємодіють із берлінським Mauermuseum – Museum Haus am Checkpoint Charlie, музеєм, який десятиліттями зберігає історії боротьби за свободу та права людини. Ця співпраця дозволяє говорити про політв'язнів у ширшому європейському контексті — через предмети, особисті історії та музейні практики, які допомагають розповідати про опір репресивним системам. Один із таких прикладів — чотки з хліба, які Сервер Мустафаєв зробив у російській в’язниці для свого сина. Оригінальний предмет зберігається в Mauermuseum у Берліні. У «Віртуальному просторі пам’яті. Музей кримського спротиву» цей предмет представлений як цифровий об’єкт: його можна побачити, дізнатися історію створення чоток і зрозуміти, яке значення вони мають для людини, яка перебуває в неволі та думає про свого сина. Так музей може поєднувати оригінальні матеріальні свідчення, що зберігаються в різних країнах, в одну історію — історію кримського спротиву.

 
Кримський спротив - це частина історії України, яку має знати вся Україна і весь світ. Російські репресії проти українських громадян почалися не у 2022 році. Вони почалися одразу після окупації у 2014. Поки світ намагався зрозуміти, що відбувається, у Криму вже переслідували активістів і журналістів, проводили незаконні обшуки, викрадали людей, фабрикували кримінальні справи та виносили багаторічні вироки. Водночас Росія роками намагалась нав’язати світові власну версію подій через дезінформацію, пропаганду та викривлення історії. Саме тому музей є не лише простором пам’яті, а й інструментом протидії російській дезінформації та пропаганді. Правдиві історії людей, документи, свідчення політв’язнів та їхніх родин дають можливість бачити події такими, якими вони були насправді, і протистояти спробам Росії стерти українську присутність та перекреслити історію спротиву на тимчасово окупованому півострові Крим.
Музей зберігає цю пам’ять разом із тими, хто документує злочини, підтримує політв’язнів та їхні родини, повернувся з неволі або досі чекає на своїх близьких. Він допомагає передавати цю пам’ять далі, від тих, хто пережив події, до тих, хто має знати про них сьогодні й завтра.

 
Пам’ять допомагає називати злочини своїми іменами, не дозволяє жертвам зникнути в статистиці й нагадує, якою ціною суспільство захищає свободу. Це музей про тих, хто чинив і чинить спротив. Про тих, кого Росія хотіла змусити мовчати. Про тих, хто повернувся і продовжує говорити за себе і за тих, хто досі не може говорити сам. Про людей, чиї імена має знати Україна, а їхні історії - весь світ.