Політичні в'язні

Чернуха Тамара

Затримання: 5 лютого 2025 року, співробітники ФСБ РФ таємно затримали Тамару Чернуху, після чого її місцеперебування тривалий час приховували навіть від родичів. За інформацією правозахисників, жінку підозрюють у так званій «державній зраді». Вирок: Станом на 22.07.2026 року остаточного вироку немає. Незалежні джерела повідомляють, що Тамара Чернуха продовжує незаконно утримуватися під вартою. Правозахисні організації наголошують, що її справа має всі ознаки насильницького зникнення та грубого порушення норм міжнародного гуманітарного права.

Чийгоз Ахтем

Затримання: 29 січня 2015 року у Бахчисараї Ахтема Чийгоза затримали окупаційні силовики просто під час зустрічі у кафе. Причиною стала участь у мітингу перед будівлею Верховної Ради Криму 26 лютого 2014 року — за день до незаконного «референдуму». Того дня кримські татари та проукраїнські мешканці зібрались під стінами парламенту, щоб перешкодити ухваленню рішення про приєднання до Росії. Сам Чийгоз намагався допомагати міліції утримувати два натовпи окремо. Пізніше йому пред'явили звинувачення в «організації масових заворушень» (ч. 1 ст. 212 КК РФ). Вирок: 11 вересня 2017 року підконтрольний Росії Верховний суд Криму засудив Ахтема Чийгоза до 8 років колонії суворого режиму. Коли зачитували вирок, він аплодував — бо у вступній частині суд визнав його «громадянином України»: «Я вже переміг», — сказав тоді Чийгоз. 25 жовтня 2017 року за посередництва президента Туреччини Ердогана Чийгоза разом із Ільмі Умеровим передали до Туреччини і звільнили. 27 жовтня вони повернулися до України. Ні Чийгоз, ні Умеров не підписували прохань про помилування Путіну.

Чирній Олексій

Затримання: У ніч з 8 на 9 травня 2014 року в Сімферополі Олексія Чирнія затримали співробітники ФСБ Росії. Він є четвертим фігурантом так званої «справи Сенцова» — разом із кінорежисером Олегом Сенцовим, активістом Олександром Кольченком та фотографом Геннадієм Афанасьєвим. Після затримання Чирній дев'ять місяців перебував у повній ізоляції — до нього не допускали українських консулів; перша зустріч із консулом Геннадієм Брескаленком відбулася лише 3 лютого 2015 року. Окупаційна влада проголосила його «громадянином Росії», проте він наполягав на своєму українському громадянстві. Після затримання до нього застосовувалися тортури. Вирок: 21 квітня 2015 року Північно-Кавказький окружний військовий суд у Ростові-на-Дону засудив Олексія Чирнія до 7 років позбавлення волі суворого режиму. Чирній відбував покарання послідовно у трьох установах: Магадані, Москві та колонії ВК-15 міста Батайська Ростовської області. 7 травня 2021 року, після повного відбуття терміну, він вийшов на волю. Від колонії до українського кордону Олексія супроводжував генеральний консул України в Ростові-на-Дону Тарас Малишевський. До кінця Олексій навіть сумнівався, що звільнення відбудеться: «Провокували постійно адміністрація, що "Крим наш", не наш. А в них уже на той момент вийшов закон, що плюс 5 років, якщо ти кажеш "окупація"». Він зрозумів, що їдуть до кордону, лише коли проїхали Ростов і повернули на північ.

Шаблій Артем

Затримання: 26 травня 2020 року співробітники ФСБ РФ провели обшуки в помешканнях Свідків Єгови в Керчі та Севастополі. Після обшуку був затриманий Артем Володимирович Шаблій. Його доставили до ізолятора тимчасового тримання, де він провів три доби. Після цього окупаційний суд обрав йому запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. Проти Артема Шаблія порушили кримінальну справу за ч. 2 ст. 282.2 КК РФ («участь у діяльності екстремістської організації»). Підставою для обвинувачення стали мирні релігійні зібрання та обговорення Біблії. Правозахисники наголошують, що переслідування пов’язане виключно зі свободою віросповідання. Вирок: Станом на 29.07.2026 року обвинувального вироку щодо Артема Шаблія не винесено. У відкритих незалежних джерелах він продовжує фігурувати як обвинувачений у кримінальному провадженні. Інформації про призначення покарання або закриття справи немає.

Шаблій Гліб

Затримання: У листопаді 2016 року Гліба затримали співробітники ФСБ РФ у Севастополі в межах так званої «справи кримських диверсантів». Російська сторона стверджувала, що Шаблій був членом «диверсійно-терористичної групи Головного управління розвідки Міністерства оборони України», яка нібито готувала диверсії на території окупованого Криму. Разом із ним у різний час у цій справі були затримані Дмитро Штибліков, Олексій Бессарабов, Володимир Дудка, Олексій Стогній та інші громадяни України. Під час слідства ФСБ відмовилася від обвинувачень у підготовці диверсій і шпигунстві. Натомість Шаблію інкримінували незаконне виготовлення вибухового пристрою та незаконне придбання, перевезення і зберігання вибухових речовин і вибухового пристрою. Правозахисний центр «Меморіал» визнав Гліба Шаблія політичним в'язнем, наголосивши, що його переслідування було політично мотивованим. Вирок: У листопаді 2017 року підконтрольний Росії Гагарінський районний суд Севастополя визнав Гліба Шаблія винним за ч. 1 ст. 223.1 КК РФ («незаконне виготовлення вибухового пристрою») та ч. 1 ст. 222.1 КК РФ («незаконне придбання, перевезення і зберігання вибухових речовин та вибухового пристрою») і призначив покарання у вигляді 5 років позбавлення волі у колонії загального режиму. Вирок не містив обвинувачень у диверсіях чи шпигунстві, хоча саме ці твердження стали підставою для його затримання та інформаційної кампанії ФСБ.

Шевченко Оксана

Затримання: Оксану Шевченко затримали російські силовики у лютому 2024 року в окупованому Криму одночасно із Володимиром Боднарем та Володимиром Ананьєвим. Російська ФСБ заявила, що вони нібито готували замах на призначеного Кремлем «главу» окупованого Криму Сергія Аксьонова. Після затримання Оксану Шевченко утримували в СІЗО №2 Сімферополя. Українські правозахисники звернули увагу на оприлюднене російськими медіа постановочне відео затримання, яке, на думку голови Кримської правозахисної групи Ольги Скрипник, може свідчити про фабрикацію справи. Вирок: У квітні 2025 року Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону засудив Оксану Шевченко до 10 років позбавлення волі в колонії загального режиму та штрафу 500 тисяч рублів. Її визнали винною у підготовці терористичного акту та незаконному поводженні з вибуховими речовинами. За даними Суспільного Крим, Шевченко визнала провину та уклала досудову угоду про співпрацю зі слідством.

Шейхалієв Рустем

Затримання: 27 березня 2019 року Рустема Шейхалієва затримали російські силовики під час масових обшуків у будинках кримських татар у Сімферополі та Сімферопольському районі. Йому інкримінували участь у діяльності організації «Хізб ут-Тахрір» та підготовку до насильницького захоплення влади. Правозахисні організації розцінюють переслідування Шейхалієва як політично мотивоване. Вирок: 24 листопада 2022 року Південний окружний військовий суд РФ у Ростові-на-Дону засудив Рустема Шейхалієва до 14 років позбавлення волі. Перші чотири роки він мав відбувати у в’язниці, після чого його мали перевести до колонії суворого режиму; також передбачалося обмеження свободи після звільнення. 1 лютого 2024 року апеляційний суд залишив вирок без змін.  

Шемшедінов Ісмаїл

Затримання: 26 січня 2024 року Ісмаїла Шемшедінова затримали російські силовики після обшуку в його будинку в тимчасово окупованому селищі Іслям-Терек Кіровського району Криму. Після обшуку чоловіка вивезли у невідомому напрямку. Його родині повідомили, що він нібито вийде на зв’язок через три дні, однак цього не сталося. Понад рік його місце перебування залишалося невідомим. Вирок: У липні 2025 року так званий Верховний суд окупованого Криму засудив Ісмаїла Шемшедінова до 13 років позбавлення волі в колонії суворого режиму з подальшим обмеженням волі строком на 1 рік і 10 місяців. Його визнали винним у «державній зраді». Обвинувачення ґрунтувалося на твердженнях російських силовиків про нібито співпрацю з Головним управлінням розвідки Міністерства оборони України.

Шиптур Микола

Затримання: На початку березня 2014 року він прибув до Севастополя для участі в мирній проукраїнській акції з нагоди 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка. 9 березня 2014 року після завершення акції Шиптура затримали представники підконтрольних Росії формувань «самооборони Криму», а згодом передали російським правоохоронним органам. За версією слідства, під час сутички він нібито здійснив замах на життя одного з учасників «самооборони» та незаконно перевозив вогнепальну зброю. Сам Шиптур заперечував обвинувачення, заявляючи, що став жертвою політично вмотивованого переслідування через свою проукраїнську позицію. Правозахисники також наголошували на політичному характері справи. Вирок: 28 квітня 2015 року підконтрольний Росії Гагарінський районний суд Севастополя визнав Миколу Шиптура винним за статтями про замах на вбивство особи у зв'язку зі здійсненням нею службової діяльності та незаконне перевезення зброї й засудив до 10 років позбавлення волі у колонії суворого режиму. Під час апеляційного розгляду 16 червня 2015 року Севастопольський міський суд скасував обвинувачення у незаконному перевезенні зброї та зменшив покарання до 9 років позбавлення волі. Шиптур відбував покарання у виправній колонії №1 у Сімферополі. За його словами, умови утримання були важкими: він повідомляв про антисанітарію, недостатнє харчування та жорстоке поводження із засудженими. Також він був свідком утримання та катувань українських військовополонених після початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році.

Шихаметов Яшар

Затримання: 17 лютого 2021 року Яшара Шихаметова затримали російські силовики під час масових обшуків у будинках кримських татар у тимчасово окупованому Криму. Обшуки та затримання одночасно відбувалися в Сімферополі, Бахчисараї, Севастополі, Білогірську та Феодосійському районі. Разом із Яшаром Шихаметовим були затримані Азамат Еюпов, Тимур Ялкабов, Ленур Сейдаметов, Ернест Ібрагімов та Олег Федоров. Усіх затриманих доставили до управління ФСБ РФ у Сімферополі. Вирок: 9 вересня 2022 року Південний окружний військовий суд РФ засудив Яшара Шихаметова до 11 років позбавлення волі за частиною 2 статті 205.5 КК РФ – «участь у діяльності організації, визнаної терористичною». Перші чотири роки покарання він мав відбувати у в’язниці в умовах суворого режиму, після чого – у колонії суворого режиму. У грудні 2023 року Апеляційний військовий суд залишив вирок без змін. 19 вересня 2024 року Верховний суд РФ також залишив вирок чинним у касаційному порядку.

Шмідт Ігор

Затримання: 1 жовтня 2020 року Ігоря Шмідта затримали російські силовики в окупованому Севастополі після проведення обшуків у помешканнях щонайменше дев’яти місцевих жителів. Наступного дня так званий Ленінський районний «суд» Севастополя обрав йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Шмідта утримували в СІЗО №1 у Сімферополі 173 дні, після чого 23 березня 2021 року перевели під домашній арешт. Вирок: 22 жовтня 2021 року так званий Гагарінський районний «суд» Севастополя засудив Ігоря Шмідта до 6 років позбавлення волі в колонії загального режиму за ч. 1 ст. 282.2 КК РФ. Додатково йому призначили заборону займатися діяльністю, пов’язаною з виступами та публікаціями у ЗМІ та мережі Інтернет, строком на 6 років, а також обмеження свободи строком на 1 рік. У січні 2022 року так званий Севастопольський міський «суд» залишив вирок без змін. 7 вересня 2026 року, повністю відбувши призначений шестирічний строк, Ігор Шмідт вийшов на свободу.

Штибліков Дмитро

Затримання: 9 листопада 2016 року Дмитра Штиблікова затримали співробітники ФСБ РФ у Севастополі. Разом із ним затримали Олексія Бессарабова та Володимира Дудку. Російська сторона заявила, що чоловіки нібито входили до «диверсійно-терористичної групи» Головного управління розвідки Міністерства оборони України та готували диверсії в окупованому Криму. Штибліков перебував під вартою в межах цієї справи з листопада 2016 року. Вирок: 16 листопада 2017 року окупаційний «Севастопольський міський суд» засудив Дмитра Штиблікова до 5 років колонії суворого режиму та штрафу 200 тисяч рублів. Після завершення цього строку проти нього відкрили нову справу за статтею 275 КК РФ – «державна зрада». 27 квітня 2022 року Південний окружний військовий суд РФ призначив йому 19 років 6 місяців позбавлення волі, штраф 200 тисяч рублів та обмеження волі строком на один рік після звільнення. 9 листопада 2022 року Апеляційний військовий суд залишив вирок без змін.