Політичні в'язні

Османова Февзіє

Затримання: 15 жовтня 2025 року співробітники ФСБ РФ одночасно провели серію обшуків у будинках кримськотатарських жінок у Бахчисарайському районі та Севастопольському регіоні. 15 жовтня 2025 року співробітники ФСБ РФ одночасно провели серію обшуків у будинках кримськотатарських жінок у Бахчисарайському районі та Севастопольському регіоні. У будинку Февзіє Османової в селі Орлівка також відбувся обшук, після якого її затримали та доставили до будівлі ФСБ у Сімферополі. Разом із нею були затримані Есма Німетулаєва, Насіба Саїдова та Ельвіза Алієва. Правозахисні організації наголосили, що це був перший випадок після окупації Криму, коли Росія відкрила справу «Хізб ут-Тахрір» одночасно проти кількох жінок. Вирок: Станом на 21 липня 2026 року інформації про вирок у відкритих джерелах...

Осьмак Геннадій

Затримання: 6 березня 2024 року в окупованому Генічеську Херсонської області російські силовики повторно затримали українського журналіста Геннадія Осьмака. Його забрали просто з вулиці, після чого поширили відео затримання. До цього Осьмак уже перебував під тиском окупаційних силовиків. Після окупації Генічеська російські представники пропонували йому співпрацювати та використовувати засноване ним видання «Новий візит» для поширення російської пропаганди. Журналіст відмовився. За інформацією ZMINA, до повторного затримання у березні 2024 року Осьмака вже обшукували та допитували. Під час затримання й подальшого утримання, за свідченнями близьких до нього людей, до журналіста застосовували фізичне та психологічне насильство. Російська сторона звинуватила його у нібито участі в так званому «Кримськотатарському добровольчому батальйоні імені Номана Челебіджіхана». Також йому закидали зв’язки з українськими спецслужбами та інші обвинувачення. Вирок: 12 серпня 2024 року окупаційний «Генічеський районний суд Херсонської області» засудив Геннадія Осьмака до 3 років і 2 місяців позбавлення волі з відбуванням покарання в колонії суворого режиму. У грудні 2025 року касаційна інстанція Російської Федерації залишила вирок без змін та відмовила у зменшенні строку покарання. Представництво Президента України в АР Крим та Кримськотатарський Ресурсний Центр також повідомляли про залишення вироку чинним.

Панов Євген

Затримання: 7 серпня 2016 року ФСБ Росії оголосила про затримання в анексованому Криму так званої «диверсійно-терористичної групи Міністерства оборони України». Євген Панов — житель Енергодара Запорізької області, ветеран АТО, керівник ГО «Енергодарське об'єднання — захисники України» — був затриманий та доставлений до Сімферополя. Брат Євгена та друзі стверджували, що він не міг сам поїхати до Криму, і, найімовірніше, його викрали. Російські ЗМІ показали відео, де Панов із синцями на обличчі нібито зізнавався у причетності до «диверсій». Вирок: 13 липня 2018 року підконтрольний Кремлю Верховний суд Криму засудив Євгена Панова до 8 років колонії суворого режиму. Він відмовився від угоди зі слідством і не визнав вини. 25 жовтня 2018 року Верховний суд Росії залишив вирок без змін, відхиливши прохання обвинувачення збільшити термін до 10,5 років. 7 вересня 2019 року Панов повернувся до України в рамках великого обміну полоненими між Україною та Росією.

Петранов Денис

Затримання: кінець квітня 2023 року (за даними родини — 26–27 квітня 2023 року) на російському пункті пропуску «Верхній Ларс» під час в’їзду з Грузії до Росії. Після затримання Дениса незаконно перевезли до окупованого Криму. Вирок: Станом на 21 липня 2026 року остаточного вироку у відкритих перевірених джерелах немає. Російська Федерація обвинувачує Дениса Петранова у скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 226.1 КК РФ ( "Контрабанда вибухового пристрою, скоєна організованою групою" ), ч. 2 ст. 205.4 КК РФ ( «Організація терористичного співтовариства та участь у ньому» ), ч. 1 ст. 30, п. "а" ч. 2 ст. 205 КК РФ ( «Приготування до скоєння терористичного акта»), год. 5 ст. 33 ст. 275 КК РФ ( «Посібництво у скоєнні державної зради» ) та п. «а», «в» ч. 2 ст. 205 КК РФ ( «Терористичний акт» ).

Петровський Микола

Затримання: 27 березня 2022 року російські військові викрали Миколу Петровського в центрі окупованого Херсона. Перед зникненням він поїхав на зустріч і не повернувся. Згодом стало відомо, що його затримали російські військові. Близько пів року Миколу утримували у підвалі співробітники ФСБ. Під час відступу російських військ із Херсона його вивезли з міста та перевезли до окупованого Криму. У вересні 2022 року батьки дізналися, що син перебуває у Сімферопольському СІЗО. Вирок: 27 вересня 2023 року незаконний «Верховний суд» окупованого Криму визнав Миколу Петровського винним у нібито шпигунстві та призначив 16 років позбавлення волі в колонії суворого режиму. Судовий процес відбувався у закритому режимі під приводом наявності відомостей, які російська сторона назвала державною таємницею. 13 лютого 2024 року незаконний апеляційний «суд» в окупованому Криму залишив вирок без змін.

Петрушин Євген

Затримання: 20 квітня 2021 року російські силовики затримали мешканця окупованого Севастополя Євгена Петрушина. Наступного дня незаконний «Ленінський районний суд Севастополя» обрав йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 19 червня 2021 року. 22 квітня ФСБ РФ оприлюднила відео затримання та заявила, що Петрушин нібито збирав і передавав Головному управлінню розвідки Міністерства оборони України відомості про діяльність Чорноморського флоту РФ. Російські спецслужби кваліфікували його дії за статтею 275 КК РФ — «державна зрада». Українські правозахисники наголошують, що застосування Росією цієї статті до мешканців окупованого Криму є наслідком незаконного нав’язування їм російського громадянства та порушення норм міжнародного гуманітарного права. У червні 2021 року Євгена Петрушина незаконно перевезли із Севастополя до Москви. Там Лефортовський суд неодноразово продовжував йому строк тримання під вартою. Вирок: 19 грудня 2022 року підконтрольний Росії «Севастопольський міський суд» засудив Євгена Петрушина до 12 років позбавлення волі за статтею 275 КК РФ — «державна зрада». За версією російської ФСБ, у 2020–2021 роках він нібито передавав українській розвідці інформацію про діяльність Чорноморського флоту РФ. Деталі справи, докази обвинувачення та позиція самого Петрушина у відкритих матеріалах правозахисників не розкриваються. КримSOS відносить справу Євгена Петрушина до політично мотивованих переслідувань українських громадян в окупованому Криму.

Підвальний Віктор

Затримання: Віктора затримали 5 травня 2023 року на території Автономної Республіки Крим (тимчасово окупована територія України). Після затримання його помістили під варту у межах кримінальної справи, яку ФСБ РФ назвала справою про підготовку замахів на представників окупаційної адміністрації Криму. Вирок: Станом на 21 липня 2026 року остаточного вироку немає. Російська Федерація обвинувачує Віктора Підвального за статтями ст. 275 КК РФ ( «Державна зрада»), ч. 4 ст. 222.1 КК РФ (“Незаконні придбання, передача, збут, зберігання, перевезення, пересилання або носіння вибухових речовин або вибухових пристроїв, скоєне групою осіб”), ч. 3 ст. 226.1 КК РФ (“Контрабанда вибухового пристрою, скоєна організованою групою"), ч. 1 ст. 205.4 КК РФ (“Організація терористичного співтовариства та участь у ньому”), ч. 1 ст. 30, п. а ч. 2 ст. 205 КК РФ (“Приготування до вчинення терористичного акту”) та п. «а», “в» ч. 2 ст. 205 КК РФ (“Терористичний акт”).

Платонов Олег

Затримання: 9 квітня 2025 року затримали співробітники російських силових структур під час службового відрядження. Того ж дня у Севастополі була затримана його дружина Наталія Полюх. Їхнього дев’ятирічного сина російські органи опіки вилучили з родини та передали під державний нагляд. Вирок: Станом на 21 липня 2026 року інформації про висунення офіційних обвинувачень або винесення вироку немає. Російська Федерація не повідомляє правових підстав затримання подружжя. Відомостей про кримінальне провадження, судовий процес чи місце їхнього утримання у відкритих перевірених джерелах не оприлюднено. Правозахисники розцінюють це як позапроцесуальне позбавлення волі та насильницьке зникнення.

Плачков Олег

Затримання: 25 вересня 2023 року, російські військові затримали Олега Плачкова після викрадення його дружини Тетяни Плачкової. Після затримання його утримували у підвалі, який використовувався російськими силовими структурами як незаконне місце несвободи. Вирок: Станом на 21 липня 2026 року інформації про офіційне висунення обвинувачення чи винесення вироку немає. Російська сторона офіційно не підтверджує місце його утримання. За даними Кримськотатарського ресурсного центру та родини, Олег Плачков перебуває в умовах інкомунікадо — без зв’язку із зовнішнім світом, без доступу до адвоката та рідних.

Полюх Наталія

Затримання: 9 квітня 2025 року, м. Севастополь, Автономна Республіка Крим (тимчасово окупована територія України). У той самий день в Алупці російські силовики затримали її чоловіка — Олега Платонова. Після затримання їхнього дев’ятирічного сина вилучили із сім’ї та передали під нагляд органів опіки окупаційної влади. Вирок: Станом на 21 липня 2026 року інформації про офіційне висунення обвинувачення або винесення вироку немає. Російська Федерація не повідомила правових підстав затримання Наталії Полюх. Дані про кримінальне провадження, судовий розгляд чи місце її утримання залишаються закритими. Правозахисні організації кваліфікують справу як позапроцесуальне позбавлення волі (насильницьке зникнення).

Присіч Володимир

Затримання: 13 серпня 2016 року о 11:30 співробітники ФСБ РФ затримали Володимира Присича — далекобійника з Харкова — у Севастополі, куди він приїхав на вантажному автомобілі через Керченську поромну переправу. Під час затримання автомобіль ретельно оглянули — жодних наркотиків не знайшли. Особисті речі Присича вилучили, а ключі від вантажівки забрали. Автомобіль залишили на стоянці торгового центру «Муссон» без охорони та опечатування. Через дев'ять годин, о 21:15, ФСБ провела «огляд транспортного засобу» і «знайшла» у кабіні 500 грамів канабісу. Тоді ж Присича відвезли до Сімферополя. На думку захисту, наркотики підкинули в проміжку між двома оглядами — саме тому слідчий ФСБ Тишин Ігор Ігорович внесений до бази даних порушників прав людини як винуватець. Вирок: 14 серпня 2016 року Присич на допиті як підозрюваний підписав «зізнання», яке слідчий сам набрав на комп'ютері — під моральним та фізичним тиском оперативників ФСБ і призначеного їм адвоката Петросяна. Присич також заявив, що його змусили записати відеозізнання «в шпигунстві на користь України» після тортур електричним струмом. 18 травня 2017 року підконтрольний Росії «Гагарінський районний суд» Севастополя засудив Присича до 3 років позбавлення волі в колонії загального режиму за ч. 2 ст. 228 КК РФ (зберігання наркотиків). Апеляційне провадження призначили на 3 серпня 2017 року. Присіч відбув покарання — справу завершено 15 серпня 2019 року.

Приходько Олег

Затримання: 10 жовтня 2019 року російські силовики затримали Олега Приходька в окупованому Криму. Напередодні, 9 жовтня, його силоміць посадили в автомобіль та всю ніч утримували у будівлі ФСБ. Наступного дня силовики провели обшук у його будинку та гаражі, де, за версією російського слідства, виявили вибухові речовини. Дружину Олега, Любов Приходько, також затримували, однак згодом відпустили. Приходько не визнав обвинувачень і заявляв, що вибухівку йому підкинули співробітники ФСБ. Українські правозахисники вказували на численні суперечності у справі та пов’язували переслідування з відкритою проукраїнською позицією активіста. Вирок: 3 березня 2021 року Південний окружний військовий суд РФ у Ростові-на-Дону засудив Олега Приходька до 5 років позбавлення волі в колонії суворого режиму, з першим роком у в’язниці, а також призначив штраф 110 тисяч рублів. Його звинуватили у підготовці теракту, незаконному виготовленні вибухових речовин та підготовці до підпалу генерального консульства РФ у Львові.