Політичні в'язні

Сізіков Олександр

Затримання: 7 липня 2020 року, російські силовики провели обшук у будинку незрячого кримськотатарського активіста та затримали його у межах так званої четвертої Бахчисарайської справи «Хізб ут-Тахрір». Після затримання суд помістив його під домашній арешт через повну втрату зору. Вирок: 17 травня 2023 року Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону незаконно засудив Олександра Сізікова до 17 років позбавлення волі, з яких перші 4 роки – у в’язниці, решта – у колонії суворого режиму. Російська Федерація визнала його винним за статтями про «організацію діяльності терористичної організації» та «приготування до насильницького захоплення влади». Українські та міжнародні правозахисники вважають справу політично мотивованою. У травні 2025 року Мінусинський міський суд звільнив...

Сірук Вадим

Затримання: 11 лютого 2016 року в окупованих Ялті та Алушті російські силовики провели масові обшуки в будинках кримських татар. Того дня затримали Вадима Сірука, релігійного діяча Мусліма Алієва, правозахисника Еміра-Усеїна Куку та охоронця школи Інвера Бекірова. Пізніше до справи долучили Арсена Джеппарова та Рефата Алімова, яких затримали 18 квітня 2016 року. Вадиму інкримінували ч. 2 ст. 205.5 КК РФ — участь у діяльності організації, яку російська влада визнала терористичною, а також ч. 1 ст. 30 і ст. 278 КК РФ — підготовку до насильницького захоплення влади. Обвинувачення було пов’язане з нібито участю у діяльності організації «Хізб ут-Тахрір». Вирок: 12 листопада 2019 року Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону засудив Вадима Сірука до 12 років позбавлення волі в колонії суворого режиму з обмеженням свободи строком на один рік. 25 червня 2020 року Військовий апеляційний суд у місті Власіха Московської області залишив вирок без змін. 27 травня 2021 року Верховний суд РФ також відмовив у задоволенні касаційної скарги та залишив вирок чинним.

Смаїлов Едем

Затримання: 21 травня 2018 року в окупованому Криму російські силовики провели обшук у будинку Едема Смаїлова в селі Долинне Бахчисарайського району. Після обшуку його затримали та заарештували. Того самого дня затримали координатора «Кримської солідарності» Сервера Мустафаєва. Обидва стали фігурантами так званої «другої Бахчисарайської групи» у справі «Хізб ут-Тахрір». Едему Смаїлову висунули обвинувачення за ч. 2 ст. 205.5 КК РФ — нібито участь у діяльності організації, яку російська влада визнала терористичною. Також йому інкримінували ч. 1 ст. 30 та ст. 278 КК РФ — нібито підготовку до насильницького захоплення або утримання влади. Правозахисники вважають переслідування політично та релігійно мотивованим. Вирок: 16 вересня 2020 року Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону засудив Едема Смаїлова до 13 років позбавлення волі в колонії суворого режиму з подальшим одним роком обмеження свободи. 14 березня 2022 року Апеляційний військовий суд у Власисі залишив вирок Едему Смаїлову без істотних змін. Захисту відмовили в задоволенні апеляційних скарг.

Смедляєв Абібулла

Затримання: 5 лютого 2025 року, співробітники ФСБ РФ провели обшук у будинку Абібулли Смедляєва, після чого затримали його та доставили до окупаційного управління ФСБ у Сімферополі. Разом із ним були затримані ще четверо кримських татар у межах так званої четвертої Джанкойської справи «Хізб ут-Тахрір». Вирок: Станом на 22.07.2026 року інформація про вирок відсутня. Російська Федерація обвинувачує Абібуллу Смедляєва в участі у діяльності ісламської політичної партії «Хізб ут-Тахрір», яку Верховний суд РФ визнав «терористичною організацією». Українські та міжнародні правозахисники вважають це переслідування політично мотивованим і пов’язаним із системними репресіями проти кримських татар.

Смедляєв Таїр

Затримання: 22 жовтня 2014 року російські силовики затримали Таїра Смедляєва в Старому Криму. Автомобіль, у якому він перебував разом із двома синами, був зупинений, після чого його доставили до Сімферополя. Таїру інкримінували ч. 1 ст. 318 КК РФ («застосування насильства, не небезпечного для життя чи здоров'я, щодо представника влади»). За версією слідства, під час подій 3 травня 2014 року він застосував фізичну силу до співробітника спецпідрозділу «Беркут». 24 жовтня 2014 року Київський районний суд Сімферополя обрав йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на два місяці. Судове засідання відбулося у закритому режимі, на нього не допустили родичів і журналістів. Адвокат Еміль Курбедінов та правозахисники заявляли про численні процесуальні порушення й політичний характер переслідування. У грудні 2014 року запобіжний захід було змінено на особисту поруку. Вирок: 10 грудня 2015 року підконтрольний Росії міський суд Армянська визнав Таїра Смедляєва винним за ч. 1 ст. 318 КК РФ та призначив покарання у вигляді 2 років позбавлення волі умовно. Суд дійшов висновку, що під час подій 3 травня 2014 року він застосував насильство щодо співробітника «Беркута». Правозахисники розглядали справу як політично мотивовану та порівнювали її зі «справою Болотної» в Росії, зазначаючи, що вона була спрямована на залякування кримськотатарського населення після окупації Криму. 4 вересня 2017 року підконтрольний Росії Кіровський районний суд задовольнив клопотання захисту про дострокове скасування умовного засудження та зняття судимості з Таїра Смедляєва у зв'язку із закінченням більшої частини іспитового строку та відсутністю порушень.

Соколова Юлія

Затримання: У липні 2023 році, коли Юлії Соколовій було 17 років, російські силовики затримали її на окупованій території Херсонської області. Після цього дівчину, за словами її бабусі, неодноразово забирали на допити. Спочатку вона перебувала під домашнім арештом. 7 січня 2024 року Юлію Соколову повторно затримали та взяли під варту. Після цього її родина понад місяць не знала, де вона перебуває. 14 лютого 2024 року її перевели до СІЗО №2 у Сімферополі. Пізніше Юлію перемістили до місця несвободи в Чонгарі на окупованій частині Херсонської області. Вирок: У квітні 2025 року окупаційний Херсонський обласний суд засудив Юлію Соколову до 9 років позбавлення волі в колонії загального режиму. Її визнали винною за статтями 275 КК РФ — «державна зрада» та 276 КК РФ — «шпигунство». Точна дата проголошення вироку спочатку не розголошувалася; дату 13 квітня 2025 року підтверджують пізніші повідомлення про справу.

Соценко Анна

Затримання: 5 лютого 2025 року, після обшуку в помешканні співробітники ФСБ Росії вивезли Анну Соценко та її доньку Оксану у невідомому напрямку. Протягом майже дев’яти місяців місце їхнього перебування приховували від родини та громадськості. Лише у листопаді 2025 року правозахисники встановили, що обох жінок утримують у СІЗО №1 м. Сімферополя. Вирок: Станом на 22.07.2026 року інформація про вирок відсутня. Російська Федерація обвинувачує Анну Соценко за статтею 275 КК РФ («державна зрада»). Правозахисні організації вважають справу політично мотивованою та наголошують, що затриманню передувало насильницьке зникнення, а саме провадження відбувається без належної відкритості й дотримання стандартів справедливого суду.

Соценко Оксана

Затримання: 5 лютого 2025 року, після обшуку співробітники ФСБ Росії затримали Оксану Соценко разом із її матір’ю Анною Соценко та вивезли їх у невідомому напрямку. Протягом майже дев’яти місяців місце перебування обох жінок приховували. Лише у листопаді 2025 року стало відомо, що вони перебувають у СІЗО №1 м. Сімферополя. Вирок: Станом на 22.07.2026 року інформація про вирок відсутня. Російська Федерація обвинувачує Оксану Соценко за статтею 275 КК РФ («державна зрада»). Правозахисні організації вважають кримінальне переслідування політично мотивованим та наголошують на грубих порушеннях прав людини, зокрема насильницькому зникненні та тривалому утриманні без зв’язку із зовнішнім світом.

Сташевський Віктор

Затримання: 4 червня 2019 року в окупованому Севастополі російські силовики провели одночасні обшуки щонайменше у дев’яти будинках місцевих послідовників релігійної організації «Свідки Єгови». Під час цих обшуків був затриманий Віктор Сташевський. Наступного дня його звільнили з ізолятора під підписку про невиїзд. 31 травня 2019 року, ще до проведення обшуків, слідчий ФСБ РФ порушив проти нього кримінальну справу за ч. 1 ст. 282.2 КК РФ «організація діяльності екстремістської організації». Обвинувачення було пов’язане виключно з його релігійною діяльністю як Свідка Єгови. У справі використовувалися, зокрема, показання таємного свідка. Вирок: 29 березня 2021 року Гагарінський районний суд Севастополя, підконтрольний окупаційній владі РФ, визнав Віктора Сташевського винним за ч. 1 ст. 282.2 КК РФ та призначив йому 6 років 6 місяців позбавлення волі в колонії загального режиму. Також суд заборонив йому протягом 7 років займатися просвітницькою діяльністю, виступами та публікаціями, а після звільнення встановив 1 рік обмеження свободи.

Стешенко Олександр

Затримання: 11 квітня 2018 року Олександр прямував через контрольний пункт в'їзду-виїзду «Чонгар» до окупованого Криму, щоб відвідати знайомого в Алушті. Після перетину адміністративного кордону його затримали співробітники ФСБ РФ. Формально причиною затримання назвали нібито невідповідність фотографії у паспорті, хоча раніше Стешенко неодноразово користувався цим документом без зауважень. Після адміністративного арешту його вивезли зі спецприймальника в невідомому напрямку, і протягом кількох днів місце його перебування залишалося невідомим. Українська сторона заявила про його викрадення, а МЗС України вимагало від Росії надати інформацію про місцезнаходження громадянина України. Згодом ФСБ повідомила про порушення щодо Стешенка кримінальної справи. Його звинуватили в участі у групі, яка нібито планувала підпалити будинок муфтія Криму Еміралі Аблаєва з метою розпалювання міжнаціональної ворожнечі. За твердженням російських силовиків, Стешенко визнав провину, однак після звільнення він заявив, що всі «зізнання» були отримані під тортурами. За його словами, співробітники ФСБ щодня били його, застосовували електричний струм, душили пакетом, погрожували вбивством і змушували обмовити себе та інших людей. Відеозапис із «зізнанням» був зроблений лише після тривалих катувань. Вирок: У серпні 2018 року підконтрольний Росії Центральний районний суд Сімферополя визнав Олександра Стешенка винним у підпалі будинку муфтія Криму та засудив його до 2 років позбавлення волі в колонії-поселенні. Обвинувачення у створенні екстремістського угруповання було припинено після того, як, за версією слідства, він визнав провину. Сам Стешенко після звільнення наголосив, що його свідчення були повністю сфабриковані під примусом.

Стогній Олексій

Затримання: У ніч з 14 на 15 листопада 2016 року його затримали співробітники ФСБ РФ поблизу пункту пропуску «Каланчак» під час виїзду з окупованого Криму на материкову частину України. Він прямував до Києва на день народження своєї доньки. Російські ЗМІ заявили, що Стогній є «полковником Головного управління розвідки України» та був затриманий під час «агентурної зустрічі» в Севастополі. Міністерство оборони України спростувало цю інформацію, повідомивши, що він давно завершив військову службу і не є співробітником українських спецслужб. Спочатку ФСБ заявляла про причетність Стогнія до підготовки диверсій на об'єктах інфраструктури окупованого Криму в межах так званої «справи кримських диверсантів». Російські телеканали поширили відеозапис його «зізнання» у шпигунстві на користь України. Однак під час судового розгляду обвинувачення у диверсії та шпигунстві не були підтверджені. Натомість йому інкримінували незаконне придбання, зберігання та перевезення зброї і боєприпасів, а також незаконне виготовлення та ремонт вогнепальної зброї. Вирок: 26 липня 2017 року підконтрольний Росії Київський районний суд Сімферополя визнав Олексія Стогнія винним за ч. 1 ст. 222 КК РФ («незаконне придбання, передача, збут, зберігання, перевезення або носіння зброї, її основних частин і боєприпасів») та ч. 1 ст. 223 КК РФ («незаконне виготовлення, переробка або ремонт вогнепальної зброї та боєприпасів»). Його засудили до 3 років 6 місяців позбавлення волі. Обвинувачення у підготовці диверсій і шпигунстві до вироку не увійшли.

Стрілець Вікторія

Затримання: 3 жовтня 2024 року російські силовики затримали в окупованому Севастополі Вікторію Стрілець та її доньку Олександру. Про їхнє затримання стало відомо не одразу: інформація про справу тривалий час залишалася закритою. Російська сторона заявила, що Олександра нібито встановила контакт із представниками української розвідки та залучила до співпраці матір. За версією слідства, у вересні 2023 року Олександра передала через Telegram фотографії російських військових об’єктів, які, як стверджувалося, зробила Вікторія. Ці твердження походять від російських силових структур і не можуть розглядатися як незалежно встановлені факти. Публічної заяви ГУР МО України щодо цієї справи у відкритих джерелах не зафіксовано. Вирок: 5 серпня 2025 року підконтрольний РФ Севастопольський міський суд визнав Вікторію Стрілець винною за ст. 275 КК РФ («державна зрада») та призначив їй 12 років позбавлення волі в колонії загального режиму і 1 рік обмеження свободи. Судовий розгляд справи відбувся в закритому режимі. Вікторію та її доньку взяли під варту безпосередньо в залі суду. 21 січня 2026 року ZMINA повідомила, що Третій апеляційний суд загальної юрисдикції РФ залишив вирок Вікторії та Олександрі Стрілець без змін. Таким чином, призначене покарання набуло чинності.