Затримання: 11 лютого 2016 року в окупованих Ялті та Алушті російські силовики провели масові обшуки в будинках кримських татар. Того дня затримали Вадима Сірука, релігійного діяча Мусліма Алієва, правозахисника Еміра-Усеїна Куку та охоронця школи Інвера Бекірова. Пізніше до справи долучили Арсена Джеппарова та Рефата Алімова, яких затримали 18 квітня 2016 року. Вадиму інкримінували ч. 2 ст. 205.5 КК РФ — участь у діяльності організації, яку російська влада визнала терористичною, а також ч. 1 ст. 30 і ст. 278 КК РФ — підготовку до насильницького захоплення влади. Обвинувачення було пов’язане з нібито участю у діяльності організації «Хізб ут-Тахрір».

Вирок: 12 листопада 2019 року Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону засудив Вадима Сірука до 12 років позбавлення волі в колонії суворого режиму з обмеженням свободи строком на один рік. 25 червня 2020 року Військовий апеляційний суд у місті Власіха Московської області залишив вирок без змін. 27 травня 2021 року Верховний суд РФ також відмовив у задоволенні касаційної скарги та залишив вирок чинним.

Вадим Андрійович Сірук народився 20 лютого 1989 року в Криму. Його дитинство та юність минули в селищі Нижньогірське, де він закінчив дев’ять класів середньої школи. Після цього вступив до аграрного ліцею. Через необхідність допомагати родині перейшов на заочну форму навчання та почав працювати.

Згодом Вадим переїхав до Ялти. Працював у сфері торгівлі та підприємництва, зокрема займався дистрибуцією медичної й побутової техніки.

Кримськотатарський Ресурсний Центр також зазначає, що він працював у сфері послуг та торгівлі в різних містах Криму, однак більшу частину життя прожив у Ялті.

У 2012 році Сірук прийняв іслам і почав дотримуватися його релігійних норм. Він був одружений, разом із дружиною виховував двох дітей.

Після окупації Криму Вадим активно долучався до громадського та релігійного життя. Він допомагав відновлювати культові споруди, зокрема мечеть у селі Василівка, займався захистом старовинного кримськотатарського кладовища в Сімеїзі, брав участь у релігійних обрядах та організовував святкові заходи.

Він також підтримував родини кримських політв’язнів: відвідував судові засідання у справах переслідуваних кримчан, надавав сім’ям моральну та матеріальну допомогу. Правозахисники пов’язують його переслідування саме з репресивною політикою окупаційної влади щодо кримськотатарської громади та релігійних мусульман.

Після затримання 11 лютого 2016 року Сірук разом з іншими фігурантами так званої «ялтинської справи Хізб ут-Тахрір» тривалий час перебував під вартою. Судовий процес тривав близько трьох із половиною років. Правозахисники наголошували на проблемах із доказовою базою обвинувачення, зокрема на використанні засекречених матеріалів, прихованих свідків та сумнівних експертиз.

12 листопада 2019 року суд у Ростові-на-Дону виніс обвинувальний вирок шістьом кримчанам. Вадим Сірук отримав 12 років колонії суворого режиму. Міжнародна правозахисна організація Amnesty International визнала фігурантів «ялтинської справи» в’язнями сумління, а «Меморіал» визнав їх політичними в’язнями.

Після набуття вироком чинності Сірука етапували до виправної колонії №2 у місті Салават, Республіка Башкортостан, РФ, більш ніж за 2 тисячі кілометрів від Криму. Після прибуття його на 17 діб помістили до штрафного ізолятора.

У колонії Вадим повідомляв про погіршення здоров’я через холод, неналежне харчування та нестачу вітамінів. Також він мав проблеми із зубами та потребував стоматологічної допомоги. У січні 2025 року стало відомо, що в колонії у мусульман вилучали Коран арабською мовою, зокрема й примірник Сірука, який раніше пройшов перевірку.

У квітні 2025 року російські силовики провели обшук у будинку його дружини Ганни Богачової в Криму. Правозахисники пов’язали цей тиск із переслідуванням родини політв’язня.

Станом на 11 вересня 2026 року останнім підтвердженим місцем утримання Вадима Сірука залишається виправна колонія №2 ГУФСІН Росії в Республіці Башкортостан у місті Салават.

Використана інформація з відкритих джерел: Кримськотатарський Ресурсний Центр, ZMINA, КримSOS, Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим, Укрінформ, Радіо Свобода, Суспільне Крим.

Фото: КримSOS.

Дата оновлення: 11.09.2026 р.