Затримання: 21 травня 2018 року в окупованому Криму російські силовики провели обшук у будинку Едема Смаїлова в селі Долинне Бахчисарайського району. Після обшуку його затримали та заарештували. Того самого дня затримали координатора «Кримської солідарності» Сервера Мустафаєва. Обидва стали фігурантами так званої «другої Бахчисарайської групи» у справі «Хізб ут-Тахрір». Едему Смаїлову висунули обвинувачення за ч. 2 ст. 205.5 КК РФ — нібито участь у діяльності організації, яку російська влада визнала терористичною. Також йому інкримінували ч. 1 ст. 30 та ст. 278 КК РФ — нібито підготовку до насильницького захоплення або утримання влади. Правозахисники вважають переслідування політично та релігійно мотивованим.

Вирок: 16 вересня 2020 року Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону засудив Едема Смаїлова до 13 років позбавлення волі в колонії суворого режиму з подальшим одним роком обмеження свободи. 14 березня 2022 року Апеляційний військовий суд у Власисі залишив вирок Едему Смаїлову без істотних змін. Захисту відмовили в задоволенні апеляційних скарг.

Едем Назимович Смаїлов народився 22 травня 1968 року в Ташкенті, Узбекистан. Він кримський татарин. У дитинстві родина проживала в Учкудуку, де Едем закінчив школу.

У 1985 році вступив до Московського гірничого інституту, який закінчив у 1992 році. Також два роки проходив військову службу. У 1992 році, після відновлення незалежності України, родина Смаїлових повернулася до Криму. Спочатку сім’я оселилася в селі Софіївка Сімферопольського району. Згодом Едем переїхав до села Долинне Бахчисарайського району, де проживав до затримання.

У 1998 році Едем Смаїлов одружився. Разом із дружиною Лілею виховував трьох доньок.

До затримання він займався будівельними та оздоблювальними роботами. Мав інженерно-технічну освіту та активно працював у громаді. Смаїлов був головою релігійної громади «Топчикой», організовував релігійні свята та брав участь у громадських заходах.

Після окупації Криму Едем Смаїлов долучився до громадської діяльності та підтримував родини кримських політв’язнів. За інформацією правозахисників, він допомагав людям, які опинилися в складних життєвих обставинах.

21 травня 2018 року після обшуку в його будинку Смаїлова затримали. На той момент у будинку перебували його троє доньок. Після затримання він близько трьох років перебував у слідчому ізоляторі до винесення вироку.

Російське слідство пов’язало його справу з діяльністю «Хізб ут-Тахрір». Водночас правозахисні організації наголошують, що в Україні ця організація не заборонена, а кримінальне переслідування кримських мусульман за звинуваченнями в участі в ній використовується російською владою як інструмент політичних та релігійних репресій.

16 вересня 2020 року Смаїлов отримав 13 років позбавлення волі. Після набуття вироком чинності його етапували до Костромської області Росії.

У 2024 році в колонії №7 Костромської області щодо нього посилили режим утримання. З лютого він перебував у суворих умовах утримання з періодичними поміщеннями до штрафного ізолятора та приміщення камерного типу. Серед підстав для дисциплінарних стягнень називали, зокрема, нічний похід до туалету, умивання та здійснення намазу, а також повішений на ліжко рушник. Правозахисники вважали ці покарання надуманими.

У грудні 2024 року Смаїлова перевели з ВК №7 до ВК №1 у Костромі. Після прибуття його помістили до приміщення камерного типу. 17 січня 2025 року дружина змогла побачити його через відеоконференцію під час судового засідання щодо дисциплінарних стягнень.

У колонії погіршився стан здоров’я Смаїлова. Він має проблеми із зубами, зором та шум у вухах, а також повідомляв про проблеми зі здоров’ям нирок. За словами дружини, у 2025 році йому понад рік не надавали необхідної стоматологічної допомоги. Він розповідав, що через стан зубів деякі з них був змушений видаляти самостійно.

Станом на 11 вересня 2026 року Едем Смаїлов продовжує відбувати незаконне покарання в колонії №1 у Костромі, Російська Федерація. Це останнє підтверджене місце його утримання у доступних правозахисних джерелах.

Використана інформація з відкритих джерел: Кримськотатарський Ресурсний Центр, ZMINA, Об’єднання родичів політв’язнів Кремля, Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим, Суспільне Крим, Укрінформ.

Фото: ZMINA.

Дата оновлення: 11.09.2026 р.