Затримання: 30 липня 2016 року співробітники ФСБ РФ затримали Редвана Сулейманова в аеропорту Сімферополя. Протягом майже двох тижнів про його місцеперебування нічого не повідомлялося. Лише 12 серпня 2016 року ФСБ оприлюднила відеозапис його допиту одночасно з відео затриманих Євгена Панова та Андрія Захтея, заявивши про викриття «української диверсійної групи» в окупованому Криму. За версією російських спецслужб, Сулейманов нібито співпрацював із Головним управлінням розвідки Міністерства оборони України, мав отримати російський паспорт, працевлаштуватися в аеропорту або на автовокзалі Сімферополя, збирати інформацію про військові об'єкти та знайти місця для закладення вибухових пристроїв. Згодом саме ці твердження стали основою інформаційної кампанії ФСБ щодо так званої «справи кримських диверсантів».

Вирок: 10 серпня 2017 року підконтрольний Росії Залізничний районний суд Сімферополя визнав Редвана Сулейманова винним у завідомо неправдивому повідомленні про акт тероризму, вчиненому групою осіб (ч. 2 ст. 207 КК РФ), та засудив його до 1 року 8 місяців позбавлення волі в колонії загального режиму. Крім того, суд постановив стягнути з нього понад 3,7 млн рублів як компенсацію нібито завданих збитків Керченській переправі, Сімферопольському аеропорту, автовокзалу Севастополя та російським екстреним службам.

Зрештою кримінальну справу перекваліфікували на ч. 2 ст. 207 КК РФ — «завідомо неправдиве повідомлення про акт тероризму, що спричинило значні збитки». За версією слідства, перебуваючи в аеропорту Сімферополя, Сулейманов зателефонував до поліції та з'єднав чергового з особою, яка повідомила про нібито мінування аеропорту, центрального автовокзалу Сімферополя, Керченської переправи та інших транспортних об'єктів. Саме ця версія стала основою обвинувачення, хоча жодних доказів підготовки диверсій або зв'язку з іншими фігурантами «справи кримських диверсантів» у суді представлено не було.

Редван Сулейманов — кримський татарин, 1990 року народження, уродженець села Іванівка Сімферопольського району АР Крим. До окупації Криму працював охоронцем у СІЗО №1 у Сімферополі та проходив військову службу за контрактом у Збройних силах України. Після окупації півострова у 2014 році відмовився переходити на службу до Росії, звільнився зі ЗСУ та переїхав до Запоріжжя, де працював будівельником. У Крим періодично приїжджав, щоб відвідати батьків. Неодружений. Попри гучні заяви про підготовку диверсій, під час слідства ФСБ не змогла підтвердити ці обвинувачення.

Після затримання співробітники ФСБ провели обшук у будинку його батьків у Сімферопольському районі. Родичі повідомляли, що тривалий час не мали можливості бачитися із сином, а державний адвокат не рекомендував їм залучати незалежний захист. За словами матері, під час перебування в СІЗО психологічний стан Редвана був украй важким. В одному з інтерв'ю адвокат Еміль Курбедінов розповідав, що під час побачень Сулейманов часто вмикав гімн України та плакав, важко переживаючи ув'язнення й ізоляцію.

Під час судового процесу Сулейманов визнав провину лише в частині самого телефонного дзвінка, однак не погоджувався з розміром заявлених збитків. Захист наполягав на перекваліфікації обвинувачення на ч. 1 ст. 207 КК РФ, яка передбачає значно м'якше покарання. Попри це, у жовтні 2017 року Верховний суд Республіки Крим залишив вирок без змін.

Навесні 2018 року Редван Сулейманов повністю відбув призначений строк покарання та був звільнений із колонії загального режиму в Кіровській області Росії. Після звільнення він повернувся до Криму.

Справа Редвана Сулейманова стала першою у так званій «справі кримських диверсантів», яку ФСБ використала для формування публічного наративу про нібито діяльність українських диверсійних груп на території окупованого Криму. Первинні обвинувачення у підготовці диверсій та співпраці з українською військовою розвідкою в суді не знайшли підтвердження і були фактично зведені до справи про неправдиве повідомлення про мінування. Правозахисні організації звертали увагу на суперечності у версії слідства, тривале приховування місця перебування затриманого, відсутність незалежного захисту на початковому етапі провадження та використання відеозаписів із «зізнаннями» для інформаційної кампанії ФСБ.

Використана інформація з відкритих джерел: Кримськотатарський Ресурсний Центр, КримSOS, Громадське, Українська Правда, Крим.Реалії, ZMINA, ATR.

Фото: ATR.

Дата оновлення: 09.07.2026.