Затримання: Миколу затримали співробітники ФСБ РФ у грудні 2024 року. За версією російського слідства, чоловік нібито фотографував місця розташування російських засобів протиповітряної оборони та передавав ці відомості представникам українських спецслужб. Крім обвинувачення у державній зраді (ст. 275 КК РФ), йому також інкримінували незаконне придбання, виготовлення, зберігання та перевезення вибухових речовин і вибухових пристроїв (ст. 222.1 та ст. 223.1 КК РФ). Українські правозахисники наголошують, що незалежно перевірити обставини справи неможливо, оскільки процес проходив у закритому режимі, а матеріали слідства залишаються недоступними для громадськості.

Вирок: У вересні 2025 року підконтрольний Росії «Верховний суд Республіки Крим» визнав Миколу Давидченка винним та засудив його до 17 років позбавлення волі з відбуванням покарання у колонії суворого режиму. Також суд призначив йому значний штраф і подальше обмеження свободи після звільнення. Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим назвало цей вирок незаконним і наголосило, що справа є черговим прикладом використання кримінального законодавства Росії для переслідування громадян України на тимчасово окупованій території.

Микола Давидченко — громадянин України, 59-річний мешканець Феодосії (тимчасово окупований Крим). Про біографію Миколи Давидченка у відкритих джерелах відомо небагато. Він проживав у Феодосії, до затримання не був публічною особою і не згадувався у відкритих джерелах у зв’язку з політичною діяльністю. Саме тому правозахисники розглядають його справу як ще один приклад кримінального переслідування цивільного населення на окупованому півострові. Після арешту чоловіка утримували в ізоляції, а інформація про умови його перебування під вартою була обмеженою.

Під час розгляду справи російська сторона стверджувала, що Микола Давидченко нібито збирав інформацію про військові об’єкти та зберігав вибухові речовини. Водночас українські правозахисники зазначають, що через закритий характер судового процесу неможливо перевірити достовірність цих обвинувачень або оцінити докази, покладені в основу вироку.

Після винесення вироку українські правозахисні організації звернули увагу, що справа Миколи Давидченка розглядалася в умовах повної закритості. Інформація про докази, показання свідків та перебіг судових засідань практично не оприлюднювалася. Саме тому незалежно перевірити обґрунтованість висунутих обвинувачень неможливо. Правозахисники наголошують, що подібна практика стала типовою для кримінальних справ про так звану «державну зраду», які Росія розглядає щодо громадян України на тимчасово окупованих територіях.

Станом на 9 липня 2026 року Микола Давидченко продовжує незаконно перебувати в місцях позбавлення волі на території Російської Федерації. Правозахисні організації продовжують документувати його справу як одну з багатьох, пов’язаних із переслідуванням цивільних громадян України в окупованому Криму.

Використана інформація з відкритих джерел: Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим, Центр прав людини ZMINA, КримSOS, Медійна ініціатива за права людини (МІПЛ), Центр громадянських свобод.

Дата оновлення: 09.07.2026.