Затримання: 29 квітня 2022 року Ірина зникла дорогою додому після роботи в Коктебелі. Протягом майже двох тижнів її місцеперебування приховували навіть від родини. Згодом з’ясувалося, що весь цей час жінку незаконно утримували співробітники ФСБ, де вона, за її словами, зазнала фізичного та психологічного тиску. Російська влада звинуватила Ірину у незаконному зберіганні вибухових речовин (ч. 1 ст. 222.1 КК РФ), заявивши, що у футлярі для окулярів нібито знайшли саморобний вибуховий пристрій. Ірина Данилович категорично заперечує ці звинувачення та стверджує, що вибухівку їй підкинули після викрадення.

Вирок: 28 грудня 2022 року підконтрольний Росії Феодосійський міський суд засудив Ірину Данилович до 7 років позбавлення волі та штрафу. Після розгляду апеляції строк покарання скоротили на один місяць — до 6 років 11 місяців. У травні 2024 року касаційний суд залишив цей вирок без змін. Згодом Ірину етапували до жіночої виправної колонії №7 у Зеленокумську (Ставропольський край, РФ). Українські державні органи та міжнародні правозахисні організації визнають її політичною ув’язненою та наголошують, що справа була сфабрикована як помста за журналістську й правозахисну діяльність.

Ірина Броніславівна Данилович (народилася 6 травня 1979 року) — громадянська журналістка, правозахисниця, медсестра та громадська активістка з окупованого Криму. Після початку російської окупації вона співпрацювала з незалежними медіа та правозахисними ініціативами, висвітлювала політично мотивовані судові процеси, а також займалася розслідуванням проблем у сфері охорони здоров’я, зокрема корупції під час пандемії COVID-19. Саме після її журналістських матеріалів про порушення у сфері медицини Ірина почала повідомляти про посилення тиску з боку російських силових структур.

Ірину Данилович співробітники ФСБ викрали 29 квітня і до 7 травня утримували в підвалі ФСБ без жодного статусу та адвокатської допомоги. Її допитували на поліграфі, чинили психологічний тиск: обіцяли вивезти в ліс, до Маріуполя і годували один раз на день.

Згодом у сумці Данилович, яку в неї вилучили, «знайшли» вибухівку. 7 травня так званий «Київський райсуд» Сімферополя обрав їй запобіжний захід у вигляді взяття під варту строком на два місяці.

Наприкінці липня журналістка змогла передати, що в Сімферопольському СІЗО на неї продовжують чинити тиск співробітники ФСБ. Зокрема, їй завдали тілесних ушкоджень під час етапування до суду.

5 липня «суддя» Ольга Кузнецова продовжила термін утримання журналістки під вартою на два місяці, проігнорувавши те, що затримання Данилович відбулося на тиждень раніше за офіційно оформлені документи.

У грудні 2021 року в телеграм-каналі «Лис і ворона» з’явилася серія дискредитаційних публікацій, де Данилович таврували як «іноземну агентку».

На початку липня незаконний «Київський райсуд Сімферополя» продовжив журналістці та правозахисниці запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 6 вересня. На судове засідання вільних слухачів і журналістів не пустили.

Після арешту стан здоров’я Ірини Данилович стрімко погіршився. Через ненадання належної медичної допомоги у неї розвинувся хронічний отит, часткова втрата слуху, постійний шум у вухах, сильні головні болі, а у 2023 році вона перенесла мікроінсульт. Правозахисники неодноразово заявляли, що відсутність лікування створює пряму загрозу її життю.

Під час перебування під контролем ФСБ Ірина Данилович заявила, що її незаконно утримували кілька днів без зв’язку із зовнішнім світом, не допускали адвоката та піддавали психологічному тиску. За її словами, після затримання їй підкинули вибуховий пристрій, який згодом став основою кримінальної справи. Українські та міжнародні правозахисні організації наголошують, що обставини затримання, приховування місцеперебування журналістки та численні процесуальні порушення свідчать про політично мотивований характер переслідування.

Справу Ірини Данилович постійно документують Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим, Центр прав людини ZMINA, Кримська правозахисна група, PEN Ukraine, Національна спілка журналістів України (НСЖУ), Медійна ініціатива за права людини (МІПЛ), Amnesty International та інші міжнародні й українські правозахисні організації. Вони неодноразово закликали Росію негайно надати Ірині належну медичну допомогу та звільнити її.

Особливе занепокоєння викликає стан її здоров’я. Через тривале ненадання медичної допомоги Ірина частково втратила слух, перенесла мікроінсульт, страждає від постійного болю та інших ускладнень. Правозахисники наголошують, що умови утримання можуть становити реальну загрозу її життю, а відсутність спеціалізованого лікування розцінюється як жорстоке та нелюдське поводження.

Станом на 9 липня 2026 року Ірина Данилович продовжує незаконно перебувати у виправній колонії №7 у Зеленокумську (Ставропольський край, РФ). Українська держава та міжнародні організації продовжують вимагати її негайного звільнення, надання необхідної медичної допомоги та припинення переслідування журналістів і громадських активістів на тимчасово окупованій території Криму.

Використана інформація з відкритих джерел: Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим, PEN Ukraine, Центр прав людини ZMINA, Кримська правозахисна група, Національна спілка журналістів України (НСЖУ), Укрінформ, Медійна ініціатива за права людини (МІПЛ).

Фото: Ukr. net.

Дата оновлення: 09.07.2026р.