Затримання: За версією російського слідства, наприкінці 2022 року він нібито встановив контакт із представником Служби безпеки України та став учасником підпільної групи, яка діяла на території окупованого Криму. Російська сторона стверджує, що Жицький отримував координати схронів зі зброєю та вибуховими речовинами, виготовив саморобний вибуховий пристрій, а також протягом кількох місяців стежив за колишнім народним депутатом України Олегом Царьовим, який після 2014 року співпрацює з Росією та був заочно засуджений українським судом за злочини проти держави. За інформацією українських медіа, саме російське слідство пов’язало Петра Жицького із замахом на Царьова, який стався у жовтні 2023 року в Ялті. Незалежно перевірити достовірність цих обвинувачень неможливо, оскільки матеріали кримінальної справи залишаються недоступними для громадськості, а процес проходив у закритому режимі.

Вирок: 11 березня 2025 року Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону визнав Петра Жицького винним за низкою статей Кримінального кодексу РФ, зокрема у державній зраді, проходженні навчання для здійснення терористичної діяльності, посяганні на життя громадського діяча, незаконному зберіганні вибухових речовин і зброї та виготовленні саморобного вибухового пристрою. Суд призначив йому 24 роки позбавлення волі: перші 5 років — у тюрмі, решту строку — у колонії суворого режиму. Також йому призначили штраф у розмірі 800 тисяч російських рублів та подальше обмеження свободи. Українські ЗМІ наголошують, що справа розглядалася виключно на підставі матеріалів російського слідства, а незалежної перевірки доказів не проводилося.

Петро Жицький — житель тимчасово окупованої Ялти (Крим). На момент винесення вироку йому було 47 років, він проживав у Ялті та після окупації Криму залишався на півострові.

Під час судового процесу незалежні міжнародні спостерігачі не були допущені до матеріалів справи. Через це українські журналісти та правозахисники зазначають, що достовірно оцінити докази, покладені в основу обвинувального вироку, неможливо.

Після винесення вироку Петра Жицького етапували до системи Федеральної служби виконання покарань Російської Федерації. Відомості про конкретну установу, де він утримується, у відкритих джерелах станом на липень 2026 року не оприлюднювалися. Через закритий характер провадження також відсутня перевірена інформація про умови його утримання, стан здоров’я чи можливість регулярного зв’язку з родиною.

Українські правозахисні організації звертають увагу, що справа Петра Жицького розглядалася російським військовим судом на території Російської Федерації щодо громадянина України з тимчасово окупованого Криму. Матеріали кримінального провадження не були відкритими для незалежних спостерігачів, а більшість доказів ґрунтується на версії російського слідства. Саме тому незалежно підтвердити обставини справи або оцінити законність отриманих доказів неможливо. Водночас українські правозахисники наголошують, що практика закритих процесів у справах, пов’язаних із «державною зрадою», «тероризмом» чи «диверсіями», систематично використовується Росією щодо громадян України.

Справу Петра Жицького висвітлюють Центр прав людини ZMINA, Суспільне Крим, Крим.Реалії, а також низка українських медіа, що здійснюють моніторинг політично мотивованих переслідувань на тимчасово окупованих територіях. На відміну від багатьох інших кримських політв’язнів, інформація про його справу поки що обмежена, а окремі правозахисні організації ще не оприлюднили детальних профілів цієї справи.

Станом на 12 липня 2026 року Петро Жицький продовжує відбувати призначене російським судом покарання.

Використана інформація з відкритих джерел: ZMINA, Суспільне Крим, Крим.Реалії.

Фото: ZMINA.

Дата оновлення: 12.07.2026.