Затримання: 18 червня 2022 року російські військові викрали Ярослава Жука разом з іншим волонтером Іллею Єніним. Після затримання його понад півтора місяця утримували в підвалі без зв’язку з родиною та адвокатом. Уже в липні 2022 року окупаційна адміністрація оприлюднила відео із так званим «зізнанням», у якому Жук нібито визнавав причетність до замаху на керівницю окупаційного департаменту освіти Мелітополя Олену Шапурову. Пізніше сам Ярослав повідомив, що це відео було записане після жорстоких катувань електричним струмом та психологічного тиску. Правозахисники вважають справу сфабрикованою та наголошують, що отримані під тортурами свідчення не можуть бути допустимими доказами.

Вирок: 25 червня 2024 року Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону визнав Ярослава Жука винним у нібито «акті міжнародного тероризму» та засудив його до 14 років позбавлення волі. Згідно з вироком, перші 4 роки він має відбувати у тюрмі, а решту строку — у колонії суворого режиму. Російська прокуратура вимагала для нього 27 років ув’язнення. Захист наполягав, що Жук є цивільною особою, яку незаконно викрали з окупованої території України, а всі ключові докази були отримані під тортурами. 23 квітня 2025 року Апеляційний військовий суд РФ залишив вирок без змін.

Ярослав Жук народився 31 серпня 1990 р.— український волонтер із Мелітополя, який після початку повномасштабного вторгнення Росії допомагав місцевим жителям та підтримував українських військових.

У Мелітополі Жук працював зварювальником, виготовляючи пристосування до сільськогосподарської техніки, та навчався на ювелірній справі.

17 червня 2022 р. у Мелітополі на проспекті 50-річчя Перемоги біля Промислово-економічного коледжу пролунав вибух. За неофіційною інформацією, здетонувала вибухівка біля автомобіля, що проїжджав біля коледжу.

У зупиненому автомобілі перебували мешканці Мелітополя Ярослав Жук та його знайомий Ілля Єнін. Їх затримали, ймовірно, співробітники ФСБ — у масках та у цивільному одязі.

Цього ж дня вони провели обшук будинку у Жука, де була його дружина з дитиною. Родичі розповіли, що один з оперативників, які проводили обшук, вистрілив з автомата у повітря. Він сказав, що це сталося випадково, але кульового отвору не було, з чого родичі прийшли до висновку, що це був запланований постріл, щоб психологічно натиснути на дружину Жука.

Зв'язок із Жуком у рідних перервався, вони розпочали пошуки, але у всіх правоохоронних органах окупаційній владі їм відповідали, що такого у них немає. Інформації про Іллю Єніна після затримання теж ніякої не було.

Під час перебування у ростовському СІЗО Ярослав неодноразово повідомляв про жорстокі умови утримання. За словами самого політв’язня, його били, катували електричним струмом та змушували обмовити себе. Через наслідки катувань він частково втратив слух, а також мав серйозні проблеми зі здоров’ям через відсутність належної медичної допомоги.

Під час судового процесу Ярослав Жук детально розповів про обставини свого викрадення та катувань. За його словами, після затримання його тримали в підвалі із зав’язаними очима, неодноразово били, застосовували електричний струм, погрожували розправою над членами сім’ї та змушували записати відео із «зізнанням». Захист наполягав, що ці свідчення були отримані під примусом і не можуть використовуватися як докази. Незважаючи на це, суд відмовився призначити незалежну перевірку заяв про катування. Українські правозахисники наголошують, що справа Ярослава Жука є одним із найбільш задокументованих випадків застосування катувань до викрадених цивільних мешканців окупованої Запорізької області.

Після набрання вироком законної сили Ярослава Жука етапували до системи Федеральної служби виконання покарань Російської Федерації. Його родина неодноразово повідомляла про погіршення стану здоров’я через наслідки катувань та відсутність належної медичної допомоги. Особливе занепокоєння викликає часткова втрата слуху, хронічний біль після електротортур та психологічні наслідки тривалого перебування в ізоляції.

Станом на 12 липня 2026 року Ярослав Жук продовжує незаконно перебувати в російському ув’язненні. Українські правозахисні організації вимагають його звільнення, проведення незалежного розслідування фактів катувань та забезпечення належної медичної допомоги.

Використана інформація з відкритих джерел: Центр журналістських розслідування, ZMINA, КримSOS, Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим, Суспільне, Мелітопольська міська рада.

Фото: Об’єднання родичів політвʼязнів Кремля.

Дата оновлення: 12.07.2026.