Затримання: 9 квітня 2022 року Валерію Гольденберг затримали російські силовики в окупованому Криму. Підставою для затримання стала кримінальна справа про нібито осквернення могили російського військовослужбовця, який загинув під час війни проти України. Після арешту її помістили до слідчого ізолятора, де вона перебувала до винесення вироку

Вирок: 7 червня 2022 року підконтрольний Росії Судацький міський суд визнав Валерію Гольденберг винною в «нарузі над місцем поховання з мотивів політичної ненависті» та засудив її до 2 років колонії-поселення. Також повідомлялося про призначення значного грошового штрафу. 24 серпня 2022 року апеляційна інстанція залишила вирок без змін.

Валерія Гольденберг є однією з громадянок України, які зазнали переслідувань з боку російської окупаційної влади в Криму після початку повномасштабної війни Росії проти України. Її справа привернула увагу українських правозахисників та медіа як приклад кримінального переслідування мешканців окупованого Криму за дії, пов'язані з неприйняттям російської агресії та війни проти України. Особливістю справи Гольденберг є те, що вона належить до групи літніх людей, які стали жертвами політичних переслідувань у Криму. За даними Кримськотатарського ресурсного центру, станом на 2024 рік Росія утримувала щонайменше сімнадцятьох політичних в'язнів із Криму віком понад 60 років. Серед них була і Валерія Гольденберг, якій на той момент виповнилося 63 роки.

9 квітня 2022 року Валерію Гольденберг затримали російські силовики в окупованому Криму. Після затримання її помістили до слідчого ізолятора. Кримінальну справу було відкрито за статтею про наругу над місцем поховання, вчинену з мотивів політичної ненависті або ворожнечі. (Zona Media). За версією слідства, приводом для кримінального переслідування став інцидент на кладовищі в селі Сонячна Долина поблизу Судака. Там була розташована могила Валентина Ісайчева — військовослужбовця 810-ї окремої бригади морської піхоти Чорноморського флоту Російської Федерації, який загинув під час повномасштабної війни проти України навесні 2022 року. Слідство стверджувало, що Валерія Гольденберг прийшла на кладовище незабаром після поховання військового та здійснила дії, які російські правоохоронні органи кваліфікували як осквернення могили. За матеріалами справи, жінка облила місце поховання рідиною, що імітувала кров, а також залишила на могилі фекалії. Як повідомлялося під час судового процесу, для створення вигляду крові використовувалася рідина, виготовлена з курячої печінки

Під час слідства Валерія Гольденберг не заперечувала факту своїх дій. Водночас вона пояснила їх власними політичними та моральними переконаннями. За словами жінки, її вчинок був викликаний «почуттям помсти та співчуття до народу України», який страждав від російського вторгнення. Саме це пояснення неодноразово згадувалося у матеріалах справи та повідомленнях незалежних медіа.

За інформацією журналістів, Валентин Ісайчев загинув 24 березня 2022 року під час знищення великого десантного корабля «Орськ» у порту Бердянська. Корабель використовувався російськими військами під час бойових дій проти України. Смерть військового та його подальше поховання в Криму стали обставинами, які безпосередньо передували протестній акції Валерії Гольденберг.

Судовий процес над Валерією Гольденберг відбувався в умовах російської окупації Криму. Уже 7 червня 2022 року Судацький міський суд виніс обвинувальний вирок, призначивши їй два роки колонії-поселення. Крім того, повідомлялося про накладення значного грошового штрафу. Правозахисники звертали увагу на швидкість розгляду справи та на те, що покарання було пов'язане з діями, які мали очевидний політичний контекст та були безпосередньо пов'язані з війною Росії проти України.

24 серпня 2022 року апеляційна інстанція залишила вирок без змін. Після цього рішення набуло законної сили, а Валерія Гольденберг залишилася під вартою для подальшого відбування призначеного покаранняОкрему увагу привертає той факт, що на момент винесення вироку Валерія Гольденберг була пенсіонеркою похилого віку. Її справа стала одним із перших випадків після початку повномасштабного вторгнення Росії, коли літню мешканку Криму було засуджено до реального позбавлення волі за дії, безпосередньо пов'язані з протестом проти війни. Правозахисники розглядали цей випадок як свідчення посилення репресивної політики окупаційної влади щодо будь-яких проявів антивоєнної позиції на півострові.

Російський суд у Криму засудив Валерію Гольденберг до двох років колонії-поселення. Українські журналісти та правозахисники наголошували, що справа розглядалася в умовах окупації, а сама жінка належить до категорії громадян України, яких переслідують за політично вмотивованими звинуваченнями.

Після винесення вироку Гольденберг була вивезена за межі окупованого Криму до Російської Федерації. За інформацією її адвоката Марлена Халікова, жінку етапували до Республіки Дагестан, де вона мала відбувати покарання в колонії-поселенні № 9 міста Кизилюрт.

Правозахисники підкреслювали, що переміщення засуджених мешканців окупованого Криму до віддалених регіонів Росії суперечить нормам міжнародного гуманітарного права. Зокрема, йдеться про положення Четвертої Женевської конвенції, яка забороняє державі-окупанту переміщувати населення окупованої території на власну територію. Саме тому етапування Валерії Гольденберг до Дагестану розглядалося не лише як виконання вироку, а і як окреме порушення міжнародного права.

Справа Валерії Гольденберг стала частиною ширшої тенденції репресій у Криму після початку російської окупації півострова у 2014 році. Протягом наступних років російська влада активно використовувала кримінальне законодавство для переслідування журналістів, громадських активістів, кримськотатарських правозахисників, релігійних діячів та звичайних громадян, які висловлювали незгоду з окупацією або підтримували Україну. (OVD-Info, 2026).

Правозахисники наголошували, що літній вік політв'язнів робить умови їхнього утримання особливо небезпечними. Багато з них мають хронічні захворювання, які погіршуються через недостатню медичну допомогу, психологічний тиск та складні умови перебування в місцях позбавлення волі. У випадку Валерії Гольденберг також висловлювалися побоювання щодо впливу ув'язнення на її здоров'я через поважний вік.

У 2025 році Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим повідомляло про переслідування жінок на окупованому півострові. Серед жінок, які продовжували перебувати за ґратами або зазнавати переслідувань з боку окупаційної влади, була названа і Валерія Гольденберг. Її справа згадувалася поряд зі справами інших відомих кримських політв'язнів, зокрема Ірини Данилович та Галини Довгополої.

Історія Валерії Гольденберг демонструє, що репресивна політика Росії в окупованому Криму торкається не лише активістів чи політичних діячів, а й звичайних цивільних осіб похилого віку. Вона стала однією з багатьох мешканців півострова, які після 2014 року опинилися під загрозою кримінального переслідування через свою громадянську позицію або дії, які російська влада трактує як прояви нелояльності.

Справа Гольденберг також привертає увагу до проблеми ізоляції кримських політв'язнів від родин. Переміщення ув'язнених до віддалених регіонів Росії значно ускладнює можливість відвідувань, передачі ліків та підтримання контактів із близькими. Для людей похилого віку така ізоляція часто стає додатковим фактором погіршення фізичного та психологічного стану.

Українські та міжнародні правозахисні організації регулярно наголошують, що звільнення політичних в'язнів Криму має залишатися одним із ключових гуманітарних питань у контексті російсько-української війни. Ім'я Валерії Гольденберг входить до списків громадян України, яких правозахисники вважають жертвами політично мотивованого переслідування з боку окупаційної влади.

Станом на останні доступні відкриті джерела відсутня підтверджена інформація про звільнення або повернення Валерії Гольденберг до України. Правозахисні організації продовжують згадувати її серед жертв політично мотивованих переслідувань у Криму, однак подальша доля після відбуття призначеного строку покарання залишається недостатньо висвітленою у відкритих джерелах.

Використана інформація з відкритих джерел: Кримськотатарський ресурсний центр, Intent, Українська правда, Об’єднання родичів політв’язнів Кремля, Odessa Journal, Кавказький вузол, Кримська платформа, Радіо Свобода, ZMINA, Укрінформ, Детектор медіа, Kyiv Post, Українська Гельсінська спілка з прав людини.

Фото: Об’єднання родичів політв’язнів Кремля.

Дата оновлення: 01.07.2026.