Затримання: 27 листопада 2019 року Галину Довгополу, мешканку Севастополя, затримали співробітники ФСБ Російської Федерації в окупованому Криму після обшуку в її помешканні. Їй інкримінували «державну зраду» та нібито співпрацю з Головним управлінням розвідки Міністерства оборони України. Одразу після затримання її помістили до слідчого ізолятора, де вона перебувала під час досудового слідства. Згодом її етапували до Москви (зокрема до СІЗО «Лефортово»), а пізніше повернули до Криму для судового розгляду.

Вирок: 24 березня 2021 року підконтрольний Росії Севастопольський міський суд визнав Галину Довгополу винною у «державній зраді» та засудив її до 12 років позбавлення волі у колонії загального режиму з подальшим обмеженням свободи строком на 1 рік. Після винесення вироку її етапували для відбування покарання на територію Російської Федерації.

Галина Довгопола – громадянка України, мешканка Севастополя, яка після окупації Кримського півострова Російською Федерацією у 2014 році опинилася в умовах системних політичних переслідувань. Її справа є одним із прикладів того, як російська окупаційна влада застосовує кримінальне законодавство для контролю над цивільним населенням і придушення будь-яких контактів із Україною.

До арешту вона жила звичайним життям мешканки Севастополя. Була частиною місцевої громади, займалася побутовими справами та підтримувала родинні зв’язки. Після 2014 року, коли Крим опинився під російською окупацією, ситуація для багатьох мешканців суттєво змінилася: будь-які контакти з материковою Україною або підозри у нелояльності до окупаційної влади почали розглядатися як загроза.

Затримання Галини Довгополої відбулося наприкінці листопада 2019 року після обшуку в її будинку. Російські силовики одразу перевели справу в закритий режим. Жінку тримали в ізоляції під час слідства, а її переміщали між різними слідчими ізоляторами, зокрема в Криму та Москві. Використання СІЗО «Лефортово» у таких справах є характерною практикою у процесах, які російська влада вважає «державними».

Обвинувачення будувалося на твердженнях про нібито її співпрацю з українською розвідкою та передачу інформації про військові об’єкти Чорноморського флоту РФ. Українські правозахисні організації неодноразово зазначали, що подібні справи часто не містять публічних доказів, а матеріали слідства є засекреченими, що унеможливлює незалежну перевірку обвинувачень. Це створює підстави вважати такі процеси політично мотивованими.

24 березня 2021 року Севастопольський міський суд, підконтрольний Російській Федерації, виніс обвинувальний вирок — 12 років позбавлення волі у колонії загального режиму з додатковим обмеженням свободи після звільнення. Після цього її етапували на територію Росії для відбування покарання, що є типовою практикою щодо кримських ув’язнених.

Після ув’язнення її стан здоров’я почав поступово погіршуватися. З’явилися серйозні проблеми із суглобами, які викликають сильний біль і значно обмежують рухливість. Вона потребує складної операції із заміни суглоба, однак доступ до належної медичної допомоги в колонії є обмеженим. У листах вона описувала складні умови утримання, фізичне виснаження та психологічний тиск, пов’язаний із тривалим перебуванням у неволі.

Попри ув’язнення, Довгопола зберігає активну громадянську позицію. Вона періодично передає листи, в яких розповідає про умови утримання, кліматичні труднощі та стан здоров’я, а також висловлює незгоду з російською юрисдикцією. У своїх зверненнях вона наголошувала, що не визнає громадянство РФ і навіть подавала клопотання про його позбавлення. Її листи оприлюднювалися правозахисниками та колишніми політв’язнями, зокрема журналістом Владиславом Єсипенком, який підтримує зв’язок із кримськими бранцями.

Особливе місце в історії Довгополої займає її взаємна підтримка з іншими політв’язнями. Зокрема, відомо про її листування з Владиславом Єсипенком, який згадував, що вони підтримували одне одного ще під час перебування в ізоляторах. Ці контакти стали важливим елементом моральної підтримки в умовах ув’язнення, коли доступ до зовнішнього світу вкрай обмежений.

Правозахисники неодноразово наголошували, що справа Довгополої є частиною ширшої практики переслідування мешканців окупованого Криму за політичними мотивами. Її випадок розглядається як типовий приклад використання статті про «держзраду» для криміналізації громадянської позиції та контактів із Україною. У подібних справах, за оцінками правозахисних організацій, застосовуються непрозорі процедури, закриті суди та максимальні строки ув’язнення, що унеможливлює справедливий розгляд.

Її справа є частиною ширшої системи переслідувань у Криму після 2014 року, коли сотні громадян України опинилися під кримінальними обвинуваченнями за статтями про «державну зраду», «шпигунство» чи «екстремізм». Українські державні органи та правозахисні структури розглядають такі випадки як порушення міжнародного права та елемент політики репресій на окупованій території.

Сьогодні Галина Довгопола залишається серед українських політичних в’язнів, які перебувають у російських колоніях. Її ім’я входить до списків кримських політв’язнів, а правозахисники продовжують вимагати її звільнення та належної медичної допомоги. Станом на 2025–2026 роки повідомляється про різке погіршення здоров’я Галини Довгополої. Вона потребує термінового медичного втручання, зокрема ендопротезування суглоба, але в умовах колонії отримати необхідне лікування складно. Незважаючи на це, вона продовжує залишатися символом стійкості серед кримських політув’язнених і прикладом того, як цивільні особи опиняються під репресивним тиском через політичні обставини окупації.

Використана інформація з відкритих джерел: Суспільне Крим; Укрінформ; ZMINA; КримSOS; Представництво Президента України в АР Крим; Українська правда; Кримськотатарський ресурсний центр; Радіо Свобода; Українська Гельсінська спілка з прав людини; Дім прав людини Крим.

Фото: blackseatv.com.

Дата оновлення: 01.07.2026