Затримання: 28 березня 2022 року, м. Гола Пристань Херсонської області, тимчасово окупована територія України, незаконно викрали за його проукраїнську позицію. Відтоді він утримується в російському полоні як цивільний заручник та політичний в'язень без жодних офіційних обвинувачень

Вирок: Станом на 17 липня 2026 року офіційної інформації про винесення вироку немає. Російська Федерація тривалий час незаконно утримує Олександра Бабіча без пред’явлення обвинувачення та без надання доступу до незалежного адвоката. Правозахисники кваліфікують його утримання як незаконне позбавлення волі та насильницьке зникнення.

Олександр Володимирович Бабіч народився 9 червня 1968 року. Проживав у місті Гола Пристань Херсонської області. Одружений, виховує двох дітей. Багато років працював у сфері підприємництва та громадської діяльності, після чого присвятив себе роботі в органах місцевого самоврядування.

Упродовж своєї професійної діяльності Олександр Бабіч займався розвитком міської громади та інфраструктури. Після обрання міським головою Голої Пристані працював над розвитком житлово-комунального господарства, підтримкою соціальних проєктів та залученням інвестицій до громади. Серед мешканців міста він був відомий як відкритий до спілкування керівник, який підтримував місцеві ініціативи та активно взаємодіяв із громадою.

Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну у лютому 2022 року Гола Пристань опинилася під російською окупацією. Попри небезпеку, Олександр Бабіч залишився у місті. Перед цим він евакуював свою родину, але сам вирішив залишитися, щоб допомагати мешканцям громади. У перші тижні окупації він організовував постачання продуктів і гуманітарної допомоги, координував роботу комунальних служб, підтримував громадський порядок та сприяв проведенню мирних проукраїнських акцій. Саме його принципова відмова співпрацювати з окупаційною адміністрацією, за оцінкою правозахисників, стала причиною подальшого переслідування.

28 березня 2022 року озброєні російські військові увірвалися до будинку Олександра Бабіча. Під час обшуку вони погрожували зброєю, після чого силоміць вивезли його до будівлі Голопристанської міської ради. Там окупанти допитували міського голову, намагаючись схилити його до співпраці. Свідками цих подій стали працівники міської ради. Згодом Олександра вивезли в невідомому напрямку. Відтоді зв’язок із ним було втрачено.

Протягом тривалого часу російська сторона відмовлялася підтверджувати сам факт його утримання. Лише завдяки свідченням людей, які перебували разом із ним у неволі, вдалося встановити, що Бабіч утримувався у СІЗО №2 міста Сімферополя на тимчасово окупованій території Криму. За словами колишніх співкамерників, він перебував у важких умовах, був морально й фізично виснажений та просив міжнародну спільноту зробити все можливе для його звільнення.

Правозахисні організації повідомляли, що під час незаконного утримання Олександр Бабіч зазнав катувань і жорстокого поводження. За свідченням його дружини, через тортури у нього виникли серйозні проблеми зі здоров’ям. Родина також втратила власний будинок, який після викрадення чоловіка був захоплений окупаційною владою. Дружина неодноразово публічно зверталася до української влади та міжнародних організацій із проханням сприяти його звільненню.

У 2025 році з’явилася інформація, що Олександра Бабіча етапували із Сімферопольського СІЗО до СІЗО №2 міста Таганрог у Російській Федерації. Ці відомості стали відомі від звільненого українського військовополоненого, який певний час перебував разом із ним під час етапування. За його словами, міський голова дуже схуд, страждав від підвищеного артеріального тиску та залишався повністю ізольованим від зовнішнього світу. При цьому жодних офіційних обвинувачень йому так і не було висунуто.

Станом на липень 2026 року Олександр Бабіч продовжує незаконно перебувати в російській неволі. Його справа перебуває на контролі українських державних органів та правозахисних організацій. Вони наголошують, що його утримання є грубим порушенням норм міжнародного гуманітарного права та вкотре закликають міжнародну спільноту посилити тиск на Російську Федерацію з метою звільнення всіх незаконно утримуваних громадян України.

Використана інформація з відкритих джерел: Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим, ZMINA, Укрінформ, Кримськотатарський Ресурсний Центр, Вгору, Медійна ініціатива прав людини.

Фото: Кримськотатарський Ресурсний Центр.

Дата оновлення: 17.07.2026р.