Затримання: 17 квітня 2019 року кримськотатарського активіста Раіма Айвазова затримали співробітники ФСБ під час перетину адміністративного кордону між окупованим Кримом і материковою частиною України через пункт пропуску «Каланчак». Близько дванадцяти годин рідні не знали, де він перебуває. Лише ввечері Айвазов зміг повідомити сім’ї, що його доставили до управління ФСБ в Сімферополі. Йому висунули обвинувачення за ч. 1 ст. 205.5 КК РФ («організація діяльності терористичної організації») у справі другої Сімферопольської групи «Хізб ут-Тахрір». Українські та міжнародні правозахисні організації заявили, що справа є політично мотивованою, а після затримання до Айвазова застосовували тортури та психологічний тиск.

Вирок: 10 березня 2022 року Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону засудив Раіма Айвазова до 17 років позбавлення волі. Перші п’ять років він має відбувати у в’язниці, решту строку — у колонії суворого режиму. Крім цього, суд призначив обмеження волі строком на один рік і шість місяців. Правозахисники наголошують, що обвинувачення будувалося на прихованих аудіозаписах релігійних розмов, висновках експертиз та свідченнях анонімних свідків, а доказів підготовки чи вчинення насильницьких дій представлено не було.

Раім Халілович Айвазов народився 30 січня 1994 року в Сімферополі. Тут минули його дитинство і юність. Він навчався у школі №42, після дев’ятого класу вступив до Сімферопольського професійного будівельного ліцею, де здобув спеціальність столяра. Після навчання працював, одружився та створив сім’ю. Згодом у подружжя народилися діти.

До арешту Раім був добре відомий серед кримськотатарської громади. Він активно допомагав сім’ям політв’язнів, організовував передачі до Ростова-на-Дону для незаконно заарештованих кримчан, регулярно відвідував судові засідання та підтримував родичів тих, кого переслідувала російська влада. Саме така громадська активність, на думку правозахисників, і привернула до нього увагу співробітників ФСБ.

У ніч на 17 квітня 2019 року Раім вирушив через КПВВ «Каланчак» на материкову частину України. Після проходження російського контролю зв’язок із ним раптово обірвався. Майже пів доби рідні не знали, де він перебуває. Лише ввечері Айвазов зателефонував сестрі та повідомив, що його затримали співробітники ФСБ, а згодом офіційно висунули обвинувачення у справі «Хізб ут-Тахрір».

Після затримання Раім Айвазов заявив адвокату, що співробітники ФСБ застосовували до нього фізичний і психологічний тиск, домагаючись зізнання. За його словами, його били, душили пакетом, погрожували розправою та змушували підписати вже підготовлені документи. Пізніше він відмовився від цих свідчень, пояснивши, що дав їх під тортурами. Українські та міжнародні правозахисні організації вимагали провести незалежне розслідування, однак російські слідчі відмовилися порушувати кримінальну справу щодо дій співробітників ФСБ.

Справу Айвазова розглядали разом зі справами ще чотирьох кримськотатарських активістів — Сейрана Салієва, Османа Аріфмеметова, Руслана Сулейманова та Назіма Бекірова. Російське слідство стверджувало, що всі вони були причетні до діяльності організації «Хізб ут-Тахрір». Водночас сторона захисту наголошувала, що обвинувачення ґрунтувалися переважно на прихованих аудіозаписах релігійних бесід, лінгвістичних експертизах та показаннях засекречених свідків. Жодного доказу підготовки чи вчинення насильницьких дій під час судового розгляду представлено не було.

10 березня 2022 року Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону визнав Раіма Айвазова винним та призначив йому 17 років позбавлення волі. Згідно з вироком, перші п’ять років він має відбувати у в’язниці, а решту строку — у колонії суворого режиму. Крім цього, суд призначив ще півтора року обмеження волі після звільнення. Правозахисники назвали цей вирок політично мотивованим і таким, що є частиною системного переслідування кримських татар на окупованому півострові.

Після підтвердження вироку 28 березня 2023 року в апеляційному суді міста власиха, він був незаконно переміщений у в’язницю димитровґрада ульянівської області росії.

Він перебував у в’язниці до серпня 2024, поки не був ще раз переміщений — у ІК-21 архангельської області, що знаходиться за понад 1500 км від Криму, де перебуває і сьогодні.

Після набрання вироком чинності Раіма етапували до Росії. Відстань між місцем ув’язнення та Кримом становить тисячі кілометрів, що значно ускладнило можливість побачень із рідними. Правозахисники неодноразово наголошували, що практика етапування кримських політв’язнів на територію Російської Федерації порушує норми міжнародного гуманітарного права, зокрема положення Женевської конвенції, яка забороняє переміщення цивільного населення з окупованої території.

Попри тривале ув’язнення, Раім продовжує підтримувати зв’язок із родиною через листування. Рідні розповідають, що він намагається не втрачати сили духу, цікавиться життям дітей і дякує всім, хто надсилає йому листи підтримки. Правозахисники регулярно включають його ім’я до міжнародних кампаній на захист кримських політв’язнів і нагадують про необхідність його звільнення.

Станом на липень 2026 року Раім Айвазов продовжує незаконно відбувати покарання в Російській Федерації. Українські правозахисні організації — ZMINA, Кримська солідарність, КримSOS, Кримськотатарський ресурсний центр, а також Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим — послідовно заявляють, що його справа має політичний характер, а застосовані до нього тортури та незаконне засудження є грубим порушенням міжнародного права.

Використана інформація з відкритих джерел: ZMINA, Кримська солідарність, КримSOS, Кримськотатарський ресурсний центр, Представництво Президента України в АР Крим, Радіо Свобода, Житомирська ОВА.

Фото: Кримська солідарність.

Дата оновлення: 04.07.2026р.