Затримання: 27 березня 2019 року в окупованому Криму співробітники ФСБ РФ провели масштабні обшуки в будинках кримських татар у Сімферополі та прилеглих селах Кам’янка, Строганівка і Біла Скеля. Після обшуку Владлена Абдулкадирова затримали разом із ще понад двадцятьма кримськими татарами у так званій «другій Сімферопольській справі “Хізб ут-Тахрір”». Йому висунули обвинувачення за ч. 2 ст. 205.5 КК РФ («участь у діяльності терористичної організації»). В Україні діяльність «Хізб ут-Тахрір» не заборонена. Українські та міжнародні правозахисні організації вважають переслідування Владлена політично мотивованим.

Вирок: 12 травня 2022 року Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону засудив Владлена Абдулкадирова до 12 років позбавлення волі у колонії суворого режиму. Перші чотири роки покарання він має відбувати у в’язниці, решту строку — у колонії суворого режиму. Правозахисники наголосили, що вирок ґрунтувався на звинуваченнях без доказів підготовки чи вчинення насильницьких дій.

Владлен Васильович Абдулкадиров народився 28 грудня 1979 року в місті Наманган (Узбекистан) у кримськотатарській родині. Як і тисячі інших кримських татар, його сім’я жила далеко від рідного Криму через депортацію 1944 року. Лише у 2001 році родині вдалося повернутися на батьківщину. Оселившись у Криму, Владлен отримав українське громадянство й почав будувати життя практично з нуля.

Після переїзду він працював завідувачем складу в комерційних компаніях, а пізніше відкрив власну майстерню з ремонту мобільних телефонів. Разом із дружиною Гульзар виховував трьох доньок. Для близьких він був насамперед турботливим чоловіком і батьком, а для друзів — людиною, яка ніколи не відмовляла в допомозі. Його добре знали і в кримськотатарській громаді, адже Владлен завжди був готовий долучитися до спільної справи.

Він активно брав участь у житті своєї громади: допомагав організовувати дитячі свята до Курбан-байраму та Ораза-байраму, долучався до благоустрою Строганівки, підтримував родини кримських політв’язнів, передавав передачі до слідчих ізоляторів і приходив на судові засідання, щоб підтримати співвітчизників. Односельці згадують, що саме Владлен став одним із тих, хто ініціював облаштування дитячого майданчика. Завершити цей задум він не встиг — завадив арешт.

27 березня 2019 року до будинку Владлена прийшли співробітники ФСБ з обшуком. Після його завершення чоловіка затримали й вивезли до слідчого ізолятора. Російське слідство звинуватило його в участі в організації «Хізб ут-Тахрір». Українські та міжнародні правозахисники наголошують, що справа не містить доказів підготовки чи вчинення насильницьких злочинів. Обвинувачення будувалося переважно на прихованих аудіозаписах релігійних розмов, висновках експертів і свідченнях анонімних свідків. Саме тому коаліція українських правозахисних організацій визнала Владлена Абдулкадирова людиною, позбавленою волі з політичних мотивів.

Під час судових засідань Владлен не приховував, що не вірить у справедливий розгляд своєї справи. Він говорив, що вирок у таких процесах визначають не докази, а політична воля російської влади. Його слова неодноразово цитували правозахисники як свідчення того, з чим стикаються кримські політв’язні.

12 травня 2022 року Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону засудив Владлена до 12 років позбавлення волі. Спочатку його етапували до в’язниці в Єльці Липецької області, а пізніше перевели до колонії №21 у селищі Ікса Архангельської області — майже за три тисячі кілометрів від Криму. Дружина розповідала, що дорога тривала понад 70 годин і супроводжувалася постійними обшуками та виснажливими переїздами. Правозахисники звертають увагу, що такі етапування не лише ускладнюють життя самим політв’язням, а й фактично позбавляють їх можливості регулярно бачитися з рідними.

За час ув’язнення здоров’я Владлена значно погіршилося. Постійний біль у спині змусив пройти медичне обстеження, яке виявило зміщення хребців, міжхребцеві грижі, остеохондроз, спондилоартроз та інші захворювання. Лікарі рекомендували уникати фізичних навантажень, однак адміністрація колонії продовжувала залучати його до важкої роботи. Коли через сильний біль він відмовився працювати до отримання результатів МРТ, його покарали штрафом. Необхідні ліки сім’я змушена купувати власним коштом і надсилати до колонії.

Окрім проблем із хребтом, Владлен скаржився на погіршення зору, болі в нирках і печінці. Правозахисні організації неодноразово заявляли, що кримським політв’язням у російських місцях несвободи систематично не надають належної медичної допомоги. Попри складні умови, Владлен підтримує зв’язок із рідними листами та дякує всім, хто продовжує писати йому та брати участь у кампаніях солідарності. Для нього ця підтримка залишається важливим нагадуванням, що про нього не забули.

Використана інформація з відкритих джерел: ZMINA, КримSOS, Кримська солідарність, Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим, Суспільне Крим, Укрінформ

Фото: Кримська солідарність.

Дата оновлення: 04.07.2026р.