Затримання: Після початку повномасштабного вторгнення Росії вона залишалася на окупованій території, де була незаконно затримана російськими силовими структурами у грудні 2022 році. За даними правозахисників, після затримання Аню тривалий час утримували в ізоляції без належного доступу до адвоката та зв’язку з родиною. Згодом проти неї порушили кримінальну справу за обвинуваченням у «шпигунстві» (ст. 276 КК РФ). Російська сторона стверджувала, що вона нібито передавала українській стороні інформацію про переміщення російських військових. Українські правозахисні організації наголошують, що справа має всі ознаки політично мотивованого переслідування, а незалежно перевірити докази неможливо через закритий характер процесу.

Вирок: У жовтні 2024 році так званий «Херсонський обласний суд», створений російською окупаційною адміністрацією, визнав Aнну Єльцову винною у «шпигунстві» та призначив їй 10 років позбавлення волі у колонії загального режиму. Правозахисники наголошують, що суд відбувався з численними порушеннями права на справедливий розгляд, а матеріали справи залишилися закритими для незалежного контролю. Аню Єльцова включена до переліків українських цивільних політв’язнів, яких Росія незаконно утримує за політично мотивованими обвинуваченнями.

Аня Єльцова – громадянка України, мешканка тимчасово окупованої частини Херсонської області. У відкритих джерелах збереглося небагато біографічної інформації про Аню Єльцову. Це пояснюється тим, що її справа розглядалася у закритому режимі, а правозахисники свідомо не розголошують окремі персональні дані з міркувань безпеки її родини. Водночас її ім’я регулярно фігурує у звітах українських та міжнародних правозахисних організацій, які документують незаконне переслідування цивільних жінок на окупованих територіях України.

Під час судового процесу незалежні спостерігачі не мали доступу до матеріалів справи. Саме тому правозахисники наголошують, що оцінити достовірність доказів, на яких ґрунтувався обвинувальний вирок, неможливо, а це суперечить міжнародним стандартам справедливого судочинства.

Під час так званого слідства Аню Єльцову майже два роки утримували в повній ізоляції без зв’язку з родиною, без доступу до незалежного адвоката та без офіційного підтвердження місця її перебування. Лише восени 2024 року ФСБ Росії публічно заявила про її нібито «затримання», хоча на той момент вона вже тривалий час перебувала в незаконному ув’язненні. За інформацією правозахисників, у період ізоляції на неї могли чинити психологічний і фізичний тиск з метою отримання «зізнання». Пізніше на російських пропагандистських ресурсах було оприлюднене відео, на якому Аня визнає провину, однак правозахисні організації вважають, що такі свідчення могли бути отримані під примусом.

Під час перебування у СІЗО №2 Сімферополя, а згодом у слідчому ізоляторі в Чонгарі, стан здоров’я Ані Єльцової погіршився. Родичі повідомляли про проблеми зі шкірою, сильний зубний біль та необхідність стоматологічної допомоги, яку вона тривалий час не отримувала. Правозахисники також повідомляли, що російська влада пропонувала їй отримати громадянство РФ, однак вона відмовилася. Її справа стала одним із найвідоміших прикладів переслідування цивільних мешканців окупованої Херсонщини за сфабрикованими звинуваченнями у «шпигунстві».

Справу Ані Єльцової документують Кримська правозахисна група, Центр прав людини ZMINA, Харківська правозахисна група, Медійна ініціатива за права людини (МІПЛ), Центр журналістських розслідувань, Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим та інші українські правозахисні організації. Вони вимагають її негайного звільнення, надання належної медичної допомоги та притягнення винних у її викраденні й незаконному утриманні до відповідальності.

Станом на 10 липня 2026 року Аня Єльцова продовжує незаконно перебувати в російському ув’язненні. Правозахисники розглядають її справу як один із найяскравіших прикладів насильницького зникнення цивільної особи з подальшим політично мотивованим кримінальним переслідуванням на тимчасово окупованій території України.

Використана інформація з відкритих джерел: Кримська правозахисна група (КПГ), Центр прав людини ZMINA, Харківська правозахисна група, Медійна ініціатива за права людини (МІПЛ), Центр журналістських розслідувань, Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим, Суспільне Крим.

Фото: фото з особистого профілю в Instagram.

Дата оновлення: 10.07.2026р.