Затримання: 14 серпня 2024 року співробітники ФСБ РФ провели обшук у помешканні Оксани Сенеджук в окупованому Севастополі та затримали її. Після затримання жінку доставили до ізолятора тимчасового тримання, а згодом — до СІЗО №1 у Сімферополі. 15 серпня 2024 року підконтрольний Росії Ленінський районний суд Севастополя обрав їй запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Сенеджук звинуватили за статтею 275 КК РФ — «державна зрада».

Вирок: 26 грудня 2024 року окупаційний Севастопольський міський суд засудив Оксану Сенеджук до 15 років позбавлення волі в колонії загального режиму, одного року обмеження волі після звільнення та штрафу 200 тисяч рублів. Судовий процес проходив у закритому режимі. 11 грудня 2025 року Верховний суд РФ також залишив вирок та апеляційне рішення без змін.

Оксана Анатоліївна Сенеджук народилася 27 жовтня 1966 року. За освітою вона філологиня. Проживала у Севастополі, де багато років працювала та брала активну участь у громадському житті.

До окупації Криму Оксана Сенеджук працювала у Севастопольській міській державній адміністрації. За професійну діяльність та активну громадянську позицію була відзначена відповідними нагородами.

Сенеджук була учасницею Помаранчевої революції та Євромайдану. Після початку російської окупації Криму вона не залишила півострів і продовжила працювати в Севастополі. Її донька виїхала з окупованого Криму, тоді як Оксана та її чоловік залишилися через необхідність доглядати за літніми батьками.

Після 2014 року Сенеджук працювала головною спеціалісткою Науково-дослідного та проєктного інституту містобудування, архітектури, досліджень та середовища.

За даними правозахисників, переслідування Оксани Сенеджук з боку російських силовиків почалося у 2022 році. Її неодноразово викликали на допити. У 2023 році тиск посилився: російські силовики проводили слідчі дії, вилучали техніку та цікавилися її листуванням і контактами з донькою.

За версією російського слідства, Сенеджук нібито передавала українській розвідці фотографії та відео російських військових кораблів у Севастополі. Правозахисники наголошують, що ці звинувачення стали підставою для політично мотивованого переслідування української активістки.

Згідно з матеріалами справи, російська сторона стверджувала, що Сенеджук через Telegram нібито отримувала завдання від колишнього колеги, якого слідство називало співробітником української розвідки. За версією обвинувачення, вона фотографувала місця дислокації військових кораблів у Севастополі та передавала отримані матеріали через хмарне сховище. Ці твердження є позицією російського слідства і не можуть розглядатися як незалежно встановлені факти.

14 серпня 2024 року після обшуку Оксану Сенеджук затримали. Наступного дня її взяли під варту. Вона перебувала у СІЗО №1 Сімферополя протягом розгляду справи.

26 грудня 2024 року окупаційний суд Севастополя визнав Сенеджук винною у «державній зраді» та призначив 15 років позбавлення волі, штраф і додаткове обмеження волі після звільнення. Українські правозахисні організації назвали переслідування політично мотивованим та закликали до її негайного звільнення. Спільну заяву підписали, зокрема, ZMINA, КримSOS, Об’єднання родичів політв’язнів Кремля, Кримська правозахисна група та інші правозахисні організації.

У 2025 році апеляційна інстанція залишила вирок без змін. 11 грудня 2025 року Верховний суд РФ відмовився задовольнити касаційну скаргу та залишив покарання чинним.

Після завершення судового переслідування Сенеджук етапували з Криму до Росії. У липгі 2024 року стало відомо, що її направили до жіночої виправної колонії №7 в Улан-Уде, Республіка Бурятія. Етапування тривало тривалий час і проходило через декілька регіонів Росії.

Відстань від Севастополя до місця ув’язнення становить майже 7 тисяч кілометрів. Донька Оксани просила залишити матір ближче до Криму, оскільки її 87-річна бабуся потребувала догляду, однак це прохання російська сторона проігнорувала.

Після ув’язнення стан здоров’я Оксани Сенеджук погіршився. Донька повідомляла про проблеми із зором, підвищення тиску та загальне погіршення самопочуття. Умови тривалого етапування та віддаленість колонії від родини додатково ускладнюють можливість отримувати підтримку близьких.

Станом на 11 вересня 2026 року Оксана Сенеджук продовжує відбувати призначене Росією покарання у жіночій виправній колонії №7 в Улан-Уде, Республіка Бурятія, РФ. Українські правозахисні організації вважають її політичною ув’язненою та вимагають звільнення.

Використана інформація з відкритих джерел: ZMINA, КримSOS, Об’єднання родичів політв’язнів Кремля, Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим, Суспільне Крим, Укрінформ.

Фото: ZMINA.

Дата оновлення: 11.09.2026 р.