Затримання: 11 березня 2020 року російські силовики провели серію масових обшуків у будинках кримських татар у Бахчисараї та Бахчисарайському районі. Обшуки відбулися, зокрема, в будинках Османа Сейтумерова, його старшого брата Сейтумера Сейтумерова, їхнього дядька Рустема Сейтмеметова та Амета Сулейманова. Після обшуку Османа Сейтумерова затримали. 12 березня 2020 року незаконний «Київський районний суд Сімферополя» обрав йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Османа звинуватили у нібито участі в діяльності організації «Хізб ут-Тахрір».

Вирок: 29 жовтня 2021 року Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону засудив Османа Сейтумерова до 14 років позбавлення волі в колонії суворого режиму. Перші 3 роки 6 місяців він мав провести у в’язниці, після чого — відбувати покарання в колонії суворого режиму. Також після звільнення було призначено обмеження волі строком на один рік.

9 лютого 2023 року Військовий апеляційний суд у Власісі залишив вирок без змін.

Осман Шукрієвич Сейтумеров народився 4 червня 1992 року в Бахчисараї, Крим. Його батьки разом зі старшим сином переїхали до Криму з Узбекистану у 1989 році.

Осман навчався у Бахчисарайській школі №2. У шкільні роки був відповідальним учнем та брав участь в олімпіадах, зокрема з української та кримськотатарської мов і літератури.

Після школи вступив до Кримського інженерно-педагогічного університету, де навчався за напрямом, пов’язаним з експлуатацією та ремонтом міського транспорту. За освітою та професійними інтересами він був пов’язаний із транспортом і технікою.

Після навчання Осман працював у Бахчисараї. Зокрема, був працівником етнокафе «Салачик», а після його закриття почав працювати водієм таксі. Також займався ремонтом автомобілів та допомагав знайомим із придбанням машин.

Осман Сейтумеров був неодружений, дітей не мав. За спогадами рідних і знайомих, він був комунікабельною, уважною та чуйною людиною, яка охоче допомагала іншим. У вільний час брав участь у житті кримськотатарської громади та допомагав організовувати дитячі свята в Бахчисараї.

Після початку системних переслідувань кримських татар в окупованому Криму Осман почав підтримувати родини політичних в’язнів. Він передавав посилки ув’язненим, відвідував судові засідання та допомагав родинам переслідуваних.

11 березня 2020 року ця громадська діяльність стала одним із контекстів його переслідування. Російські силовики провели обшук у його будинку та затримали Османа разом з іншими кримськотатарськими активістами. Справа стала частиною так званої третьої Бахчисарайської групи «Хізб ут-Тахрір».

Російське слідство звинуватило Османа Сейтумерова за частиною 2 статті 205.5 КК РФ — «участь у діяльності організації, визнаної терористичною», а також за частиною 1 статті 30 та статтею 278 КК РФ — підготовку до насильницького захоплення влади.

Правозахисники наголошують, що «Хізб ут-Тахрір» є ненасильницькою ісламською політичною організацією, забороненою Росією у 2003 році, тоді як в Україні та більшості країн світу вона не заборонена.

Під час судового процесу сторона обвинувачення не довела участі Османа в підготовці терористичних актів. Матеріали справи містили, зокрема, аудіозаписи релігійних та політичних дискусій, які російське слідство трактувало як докази злочинної діяльності.

Під час ув’язнення у Османа загострилися проблеми зі здоров’ям. Він має хронічний гастрит. У вересні 2023 року через черговий напад гастриту йому викликали швидку допомогу. У грудні 2024 року мати повідомляла, що в нього періодично повторювалися напади гастриту та він отримував лікування у медико-санітарній частині.

У 2025 році Представництво Президента України в АР Крим повідомляло, що Осман перебуває у в’язниці №2 «Владимирський централ» у місті Владимир.

У липні 2026 року Кримськотатарський Ресурсний Центр повідомив про подальше погіршення його здоров’я. Осман скаржився на хронічний гастрит, астигматизм та руйнування зубів.

Станом на 10 вересня 2026 року останнє підтверджене правозахисними та українськими джерелами місце утримання Османа Сейтумерова — в’язниця №2 «Владимирський централ», місто Владимир, Російська Федерація.

Використана інформація з відкритих джерел: ZMINA, Кримськотатарський Ресурсний Центр, Об’єднання родичів політв’язнів Кремля, Суспільне Крим, USCIFR, Крим.Реалії.

Фото: ZMINA.

Дата оновлення: 10.09.2026 р.