Затримання: 27 вересня 2017 року в окупованій Ялті російські силовики затримали Юнуса Тураповича Машаріпова. За інформацією правозахисників, перед затриманням на нього напали невідомі, після чого його доставили до управління ФСБ у Ялті. Машаріпов заявляв, що під час перебування у ФСБ до нього застосовували фізичне насильство, електричний струм та відкритий вогонь, домагаючись потрібних слідству свідчень. Пізніше він відмовився від цих зізнань у суді та заявив, що обмовив себе під тортурами.

Йому висунули обвинувачення за частиною 1 статті 222.1 КК РФ — незаконне придбання, зберігання та носіння вибухових речовин або вибухових пристроїв, а також за частиною 1 статті 223.1 КК РФ — незаконне виготовлення вибухового пристрою. Згодом обвинувачення за статтею 223.1 було знято судом.

Вирок: 13 листопада 2018 року так званий Ялтинський міський суд засудив Юнуса Машаріпова до 4 років позбавлення волі в колонії загального режиму та штрафу 110 тисяч рублів. Апеляційна інстанція залишила вирок без змін. Згодом касаційна інстанція скасувала цей вирок і направила справу на новий розгляд.

Під час нового розгляду суд визнав Машаріпова таким, що не підлягає кримінальній відповідальності через психічний розлад, і 3 березня 2020 року призначив йому примусове психіатричне лікування у стаціонарі з інтенсивним наглядом. Апеляція залишила це рішення в силі. За даними правозахисних джерел, згодом касаційна інстанція скасувала одне з процесуальних рішень і направила справу на повторний апеляційний розгляд, однак рішення про примусове лікування залишилося чинним.

Станом на 6 вересня 2026 року Юнус Машаріпов перебуває у Волгоградській психіатричній лікарні спеціалізованого типу з інтенсивним наглядом у Камишинському районі Волгоградської області РФ.

Юнус Турапович Машаріпов народився 14 березня 1964 року. Він — кримський татарин, мешканець Ялти, громадянин України та Росії, одружений. До переслідування займався правозахисною діяльністю. За інформацією Кримськотатарського Ресурсного Центру, він повідомляв правозахисним організаціям про порушення прав дітей та людей похилого віку.

Після окупації Криму російською владою Машаріпов продовжував громадську та правозахисну діяльність.

Після затримання у вересні 2017 року російська ФСБ заявила, що Машаріпов нібито виготовив саморобні вибухові пристрої та зберігав вибухівку. За версією російського слідства, він начебто планував використати їх для підпалу лісу поблизу Ялти та дестабілізації ситуації в регіоні. Правозахисники та адвокат Машаріпова оскаржували цю версію. За словами адвоката Олексія Ладіна, у справі були серйозні питання щодо способу отримання доказів, зокрема біологічних зразків Машаріпова.

Машаріпов стверджував, що після затримання його катували співробітники ФСБ. У листі, написаному з СІЗО, він описував застосування електричного струму та фізичного насильства й пояснював, що погодився на потрібні слідству свідчення через біль і тиск. Під час судового процесу він відмовився від цих показань.

У 2018 році його засудили до чотирьох років колонії. Однак після касаційного перегляду справа повернулася до суду першої інстанції. Під час нового розгляду було проведено повторну судово-психіатричну експертизу. Якщо перша експертиза визнавала Машаріпова здатним відповідати за свої дії, то друга встановила психічний розлад, який суд використав як підставу для звільнення від кримінальної відповідальності та призначення примусового лікування.

3 березня 2020 року суд ухвалив рішення про його примусове психіатричне лікування. За оцінкою ZMINA, справа Машаріпова стала одним із прикладів застосування каральної психіатрії в окупованому Криму. Правозахисники звертали увагу на суперечності між двома психіатричними експертизами, проблеми з допустимістю доказів та відмови суду допитувати експертів.

У 2025 році Суспільне Крим повідомляло, що на той момент Юнус Машаріпов уже близько п’яти років перебував у психіатричній лікарні РФ. За інформацією правозахисників, він практично не мав зв’язку з родиною.

Станом на 6 вересня 2026 року Машаріпов продовжує перебувати у психіатричному стаціонарі спеціалізованого типу з інтенсивним наглядом у Волгоградській області РФ. Його справа залишається прикладом переслідування кримського правозахисника, щодо якого правозахисні організації фіксували ознаки політичної мотивації, порушення права на справедливий суд та застосування примусової психіатрії.

Використана інформація з відкритих джерел: ZMINA, Кримськотатарський Ресурсний Центр, КримSOS, Крим.Реалії, Об’єднання родичів політв’язнів Кремля, Суспільне Крим.

Фото: ZMINA.

Дата оновлення: 06.09.2026.