Затримання: 6 травня 2023 року була викрадена разом із чоловіком Олександром.

Вирок: Станом на 19 липня 2026 року вирок не ухвалено. Ірина Левченко перебуває під вартою. Після тривалого утримання без офіційного обвинувачення окупаційна влада передала її справу до так званого Запорізького обласного суду за ст. 276 КК РФ («шпигунство»). Правозахисники вважають переслідування політично мотивованим та незаконним.

Левченко Ірина Юріївна народилася 16 вересня 1961 року. Є громадянкою України, мешканкою Мелітополя Запорізької області. Понад сорок років працювала журналісткою. Була членкинею Національної спілки журналістів України, працювала у газетах «Моторобудівник», «Новий день», а також власною кореспонденткою низки регіональних і всеукраїнських друкованих видань. За професійну діяльність у кризових ситуаціях була відзначена медаллю Державної служби України з надзвичайних ситуацій. До моменту затримання вже перебувала на пенсії.

Після початку повномасштабного вторгнення Росії Ірина залишилася у рідному Мелітополі. Попри окупацію міста, вона продовжувала документувати життя місцевих жителів та підтримувала зв’язок із колегами. За словами рідних, саме її багаторічна журналістська діяльність і небажання замовчувати події в окупації могли стати причиною переслідування з боку російських силових структур.

6 травня 2023 року російські військові затримали Ірину Левченко разом із її чоловіком Олександром Левченком просто на вулиці Мелітополя. Протягом майже двох тижнів родина не знала, де вони перебувають. Згодом стало відомо, що подружжя утримували у підвалі однієї з місцевих катівень, де були нелюдські умови: мінімум їжі, бетонна підлога, холодне приміщення та повна ізоляція від зовнішнього світу.

Пізніше Ірину та Олександра роз’єднали. Чоловіка після більш ніж року незаконного утримання звільнили у серпні 2024 року, тоді як Ірина залишилася в неволі. Спочатку її утримували в Мелітополі, Згодом Ірину перевели до СІЗО № 1 Донецької області, а пізніше – до Маріуполя та потім до до Сімферопольського СІЗО в окупованому Криму.. Зв’язок із нею підтримується лише через волонтерів, які передають короткі рукописні записки.У 2026 році її знову перевели — цього разу до Краснодара. Правозахисники наголошують, що такі багаторазові етапування суттєво ускладнюють зв’язок із родиною та доступ до правової допомоги.

Майже три роки Ірина перебувала під вартою без офіційно висунутих обвинувачень. Лише на початку 2026 року стало відомо, що окупаційна влада інкримінує їй «шпигунство» за статтею 276 КК РФ. Матеріали справи залишаються закритими, а незалежний доступ до судового процесу відсутній. Правозахисники наголошують, що відсутність прозорого розслідування та тривале утримання без вироку суперечать міжнародним стандартам захисту прав людини.

Станом на 19 липня 2026 року Ірина Левченко продовжує перебувати у російському ув’язненні. Судовий розгляд триває, інформації про винесення вироку у відкритих джерелах немає.

Використана інформація з відкритих джерел: Об’єднання родичів політв’язнів Кремля, Інститут масової інформації, ZMINA, Українська правда, Правозахисний проєкт «Підтримка політв’язнів. Меморіал».

Фото: ZMINA.

Дата оновлення: 19.07.2026р.