Затримання: 21 квітня 2022 року 34-річного ІТ-спеціаліста з Херсона Івана Козлова затримали співробітники ФСБ Російської Федерації на пункті пропуску в місті Армянськ. Чоловік намагався евакуювати свою дружину Марію та двох малолітніх дітей з окупованої Херсонщини до Грузії. Після проходження так званої «фільтрації» окупанти пропустили жінку з дітьми, а Івана незаконно взяли під варту.

Вирок: У листопаді 2023 року підконтрольний Росії так званий Верховний суд Криму засудив Івана Козлова до 11 років позбавлення волі з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму. Його визнали винним у нібито «шпигунстві» за сфальсифікованим звинуваченням у передачі координат розташування російських військ Збройним силам України та СБУ. Навесні 2024 року окупаційний апеляційний суд залишив цей вирок чинним без змін.

Іван Володимирович Козлов народився 7 липня 1988 року в місті Херсон. До початку повномасштабного вторгнення його життя було цілком мирним і зосередженим навколо розвитку кар'єри та виховання дітей. Іван здобув вищу освіту та знайшов своє покликання у сфері інформаційних технологій. Приблизно за рік до початку великої війни він успішно пройшов відбір і почав працювати на посаді бізнес-аналітика в українській ІТ-компанії ArtSoft.

Подружжя виховувало двох малолітніх дітей — сина та доньку. Родина мала власну квартиру в Херсоні, яка географічно розташовувалася неподалік стратегічно важливого Антонівського мосту. Саме цей міст з перших годин 24 лютого 2022 року перетворився на місце запеклих і кривавих боїв між Силами оборони України та російськими загарбниками.

Ранок 24 лютого 2022 року назавжди змінив життя родини Козлових. Одразу покинути місто родина не мала можливості через складні особисті та логістичні обставини. Протягом двох місяців вони були змушені виживати в умовах жорсткої російської окупації міста, ховаючись від вибухів разом із двома маленькими дітьми.

Коли перебування в місті стало смертельно небезпечним, а тиск окупаційної влади посилився, Іван та Марія ухвалили рішення вибиратися з пастки. Прямого гуманітарного коридору на підконтрольну Україні територію на той час практично не існувало, тому єдиним доступним, хоч і надзвичайно ризикованим маршрутом, був виїзд через окупований Кримський півострів у напрямку Грузії. Вони сподівалися транзитом подолати підконтрольні ворогу території та дістатися безпечного місця.

21 квітня 2022 року родина Козлових прибула на російський пункт пропуску в місті Армянськ, що на адміністративній межі між Херсонською областю та анексованим Кримом. Там російські військові та співробітники ФСБ влаштували тотальну перевірку цивільних осіб — так звану «фільтрацію». Чоловіків та жінок розділили для проведення детальних допитів і перевірки особистих речей. Марія разом із маленькими дітьми на руках понад півтори доби проходила виснажливі допити.

Івана ж забрали на окремий допит, який тривав кілька годин. Поки Марія з дітьми чекала на чоловіка в терміналі, намагаючись дізнатися бодай якісь деталі про його долю, російські військові поводилися брутально і нічого не пояснювали. Зрештою, один із озброєних окупантів автоматом показав жінці напрямок руху і цинічно заявив: «Чоловіка ти більше не побачиш». Марію з дітьми примусово виставили за межі пункту контролю. Росіяни відібрали у неї майже всю техніку, проте жінці дивом вдалося заховати старий мобільний телефон у рюкзаку між дитячим одягом. Опинившись у Грузії, вона почала бити на сполох та інформувати правозахисників про викрадення чоловіка.

Після викрадення Івана Козлова таємно перевезли до окупованого Сімферополя. Його помістили до окремого, щойно побудованого корпусу СІЗО, який окупанти повністю ізолювали й облаштували спеціально для утримання цивільних заручників, вивезених із південних областей України. Умови там були значно жорсткішими, ніж у звичайних тюремних камерах: ув'язнені перебували під цілодобовим відеоспостереженням і в абсолютній інформаційній блокаді.

Протягом першого року перебування під вартою російські тюремники та слідчі ФСБ застосовували проти Івана жорстокі психофізіологічні тортури. Йому щодня брехали, стверджуючи, що його дружину Марію також заарештували, а двох маленьких дітей віддали до дитячого будинку десь у глибині Росії. Ця психологічна атака довела молодого чоловіка до глибокого розпачу та важкої депресії. Перебуваючи в упевненості, що його родину знищено, Іван кілька разів намагався покінчити життя самогубством.

Ситуація змінилася лише у травні 2023 року, коли дані Івана нарешті офіційно внесли до загальної російської системи Федеральної служби виконання покарань. Це дозволило Марії надіслати йому перший лист через платний онлайн-сервіс. Ще раніше, через незалежного адвоката, якого родина найняла за договором замість державного російського захисника, Марія передала чоловікові записку, написану власною рукою. У ній вона повідомила, що вони з дітьми живі, перебувають у безпеці та змогли вибратися з окупації. Ця звістка повернула Івану волю до життя. Щоб підтримати зв'язок із сином, перебуваючи в катівні, Іван почав писати для нього казки й надсилати їх у листах.

Російське слідство фабрикувало кримінальну справу проти цивільного херсонця протягом пів року. Оскільки Крим і Херсонщина за міжнародним правом є територією України, окупанти порушили норми міжнародного гуманітарного права та висунули Івану звинувачення за статтею 276 КК РФ — «шпигунство».

Після завершення судів катування та знущання над Іваном Козловим у пенітенціарних установах окупантів не припинилися. Російська адміністрація продовжує застосовувати до нього методи психологічного та фізичного тиску. Зокрема, йому систематично влаштовують штучну депривацію сну: наглядачі навмисно будять його посеред ночі, а спати чи навіть прилягти протягом дня суворо забороняють. Передати будь-яку гуманітарну чи медичну допомогу Івану в Крим неможливо, оскільки окупаційна зона повністю закрита для українських та міжнародних організацій, тож єдиним містком із зовнішнім світом залишається суворо цензуроване листування.

Використана інформація з відкритих джерел: ZMINA, Суспільне Херсон, Центр громадянських свобод, Громадське радіо, ІТ-портал dev.ua, профільне видання DOU, Центр журналістських розслідувань.

Фото: Суспільне Херсон.

Дата оновлення: 11.07.2026.