Ковешнікова Юлія
- Статус
- Ув'язнений(а)
- Стать
- Жінка
- Умови утримання
- Ув'язнений(а)
Затримання: 4 квітня (за іншими даними — 8 квітня) 2023 року в тимчасово окупованому Мелітополі російські силовики викрали 44-річну місцеву мешканку та волонтерку Юлію Ковешнікову, коли вона вийшла з дому поповнити рахунок. Протягом 8 місяців її місцеперебування приховували: жінку утримували без процесуального статусу в земляній «ямі» під Мелітополем, згодом — у СІЗО Маріуполя, а потім перевезли до окупованого Криму.
Вирок: 7 червня 2024 року так званий Запорізький обласний суд за участі «прокуратури Республіки Крим», яка представляла державне обвинувачення, засудив Юлію Ковешнікову до 13 років позбавлення волі у виправній колонії загального режиму за статтею 276 Кримінального кодексу РФ («шпигунство»). Вирок набрав чинності, а жінку незаконно етапували до Самарської області Росії.

Біографія
Затримання: 4 квітня (за іншими даними — 8 квітня) 2023 року в тимчасово окупованому Мелітополі російські силовики викрали 44-річну місцеву мешканку та волонтерку Юлію Ковешнікову, коли вона вийшла з дому поповнити рахунок. Протягом 8 місяців її місцеперебування приховували: жінку утримували без процесуального статусу в земляній «ямі» під Мелітополем, згодом — у СІЗО Маріуполя, а потім перевезли до окупованого Криму.
Вирок: 7 червня 2024 року так званий Запорізький обласний суд за участі «прокуратури Республіки Крим», яка представляла державне обвинувачення, засудив Юлію Ковешнікову до 13 років позбавлення волі у виправній колонії загального режиму за статтею 276 Кримінального кодексу РФ («шпигунство»). Вирок набрав чинності, а жінку незаконно етапували до Самарської області Росії.
Юлія Олександрівна Ковешнікова народилася 2 вересня 1978 року. До початку повномасштабного вторгнення вона вела звичайне цивільне життя у місті Мелітополь Запорізької області, виховувала доньку Анастасію. Після 24 лютого 2022 року, коли російські війська стрімко окупували місто, Юлія прийняла свідоме та важке рішення залишатися вдома.
Перебуваючи в глибокому окупаційному тилу, вона не приховувала своєї твердої проукраїнської позиції. Жінка активно зайнялася волонтерством — допомагала місцевим жителям та вела самостійний розшук зниклих безвісти українських військовослужбовців Збройних сил України, намагаючись через відкриті джерела допомогти їхнім родинам з бодай якоюсь інформацією. Її чоловік на той момент офіційно проходив службу в лавах ЗСУ, що автоматично робило Юлію об'єктом підвищеного ризику для репресивних органів загарбників.
За словами її доньки Анастасії, вони підтримували зв'язок щодня. Під час останньої розмови Юлія повідомила, що збирається вийти на місцевий ринок за покупками та поповнити мобільний рахунок. Після цього зв'язок із нею обірвався назавжди. Родичі, які за проханням доньки прийшли перевірити її помешкання, виявили, що Юлія безслідно зникла.
Понад 7 місяців родина перебувала в інформаційному вакуумі, не знаючи, чи жива Юлія. Лише згодом, завдяки родичам інших українських цивільних заручників, вдалося з’ясувати хронологію її поневірянь. Російські силовики викрали жінку прямо посеред вулиці, одягли на голову мішок і відвезли у невідомому напрямку. Перші місяці її тримали у жахливих, нелюдських умовах під Мелітополем. Через постійний холод, голод та знущання Юлія зазнала катастрофічних фізичних змін — її вага критично впала, і вона схудла з 54-го розміру одягу до 40-го.
За версією ФСБ, Юлія у період з червня 2022 року по січень 2023 року буцімто збирала інформацію про місця дислокації, чисельність особового складу, переміщення військової техніки та озброєння підрозділів так званого «Тимчасового управління МВС Росії в Запорізькій області». Слідство стверджувало, що ці дані вона через месенджери пересилала своєму чоловікові.
Суд відбувався у повністю закритому режимі. Юлія Ковешнікова категорично заперечувала свою провину в шпигунстві. Попри це, суд повністю проігнорував її слова та заяви про катування, поклавшись виключно на «зізнавальні свідчення», які силовики вибили з неї одразу після викрадення, коли вона перебувала під повним контролем без доступу до незалежних адвокатів. Юлія дуже сподівається на міжнародний тиск, розголос та включення її імені до найближчих списків на обмін полоненими між Україною та Росією.
Використана інформація з відкритих джерел: ZMINA, Центр журналістських розслідувань.
Фото: Центр журналістських розслідувань.
Дата оновлення: 11.07.2026.