Затримання: 15 травня 2015 року 22-річного Андрія Коломійця, уродженця Київщини та активіста Євромайдану, затримали у селищі Янтарне Прохладненського району Кабардино-Балкарії – він поїхав туди до своєї майбутньої дружини Галини, з якою познайомився онлайн у відеогрі «Танки». Під час обшуку «знайшли» 152 грами «дикорослої анаші», потім змусили Андрія відчинити пакет власними руками. «Я зрозумів, що все», – згадує він. У «Центрі Е» (Управлінні протидії екстремізму МВС) в Нальчику його тримали близько доби і катували електрошоком: прив'язували до стільця, кріпили затискачі на пальці рук і ніг, пропускали струм. «Чіпляли дроти на пальці ніг, рук – і трясло досить довго», – розповідав він. На порожніх аркушах А4 домоглись підпису. Щойно відпустили – знову затримали і посадили в таксі з підкинутими наркотиками. Пізніше до Кабардино-Балкарії з Криму привезли двох «беркутівців» – колишніх силовиків, які після анексії перейшли на службу до окупаційних структур. Вони «впізнали» Андрія як учасника нападів на них під час Майдану, хоча слідчий ФСБ сфотографував Андрія на айфон за два тижні до «впізнання». У серпні 2015 року Коломійця перевезли до окупованого Криму. Справу особисто вела на той час прокурорка Криму Наталія Поклонська.

Вирок: 10 червня 2016 року підконтрольний Росії Київський районний суд Сімферополя засудив Андрія Коломійця до 10 років позбавлення волі в колонії суворого режиму – за нібито зберігання наркотиків та замах на вбивство двох «беркутівців» під час Майдану. Генеральна прокуратура України спростувала обидва звинувачення. Відбував покарання у виправній колонії №14 Краснодарського краю, де його систематично відправляли до штрафного ізолятора. «Мене закривали на "яму" просто тому, що я Коломієць», – говорить він. Після відбуття терміну 15 січня 2025 року Андрія одразу затримали біля воріт колонії і помістили до депортаційного центру (ЦТУ ІГ) у Краснодарському краї – через прострочений паспорт. У липні 2025 р. відправили на кордон Росії з Грузією, де в підвальному приміщенні КПВВ «Верхній Ларс» понад 50 українців утримувалися без їжі, без прогулянок, з туалетом за графіком. 7 липня 2025 р. Андрія депортували до Грузії, звідти – через Молдову – повернувся в Україну. На кордоні на Одещині його затримав ТЦК – через Обухівський ТЦК, який оголосив його у розшук у 2024 р. Через 8 годин, після втручання правозахисників, відпустили.

Андрій Володимирович Коломієць народився 20 жовтня 1992 року в Обухові Київської області. Активний учасник Євромайдану – брав участь у протестах у Маріїнському парку в Києві 18 лютого 2014 року. Родина: батьки та молодший брат Дмитро, який загинув у 2017 році під Луганськом у складі 93-ї окремої механізованої бригади. Дружина Галина залишилась у Росії – протягом 11 років вони підтримували зв'язок лише телефоном. Розписалися у листопаді 2016 року дистанційно, через нотаріуса, за день до етапування Андрія з Криму. Свідоцтво видане окупаційною владою, чинне лише на території Росії. Галина навіть переїхала до Краснодара, щоб бути ближче до чоловіка і возити передачі. «Якби у мене не було такої дружини, можливо, я там не вижив би», – каже Андрій.

Умови ув'язнення. За 10 років у колонії суворого режиму Андрія десятки разів відправляли до штрафного ізолятора – за запізнення на зйом з роботи, відсутність нагрудного знака, нібито членство в «УПА» (забороненій у РФ). Намагалися відкрити справу за «дискредитацію ЗС РФ». Коломієць шив у промзоні – щоб мати змогу ховати телефон і дзвонити рідним. «Весь термін я чекав, що мене обміняють. Усіх обмінювали, я сидів», – розповідає він. Підтримували волонтери, яких він не знав особисто, – писали листи, надсилали гроші. Ольга Скрипник, голова КПГ, охарактеризувала справу як «штучно створену»: єдиними «доказами» були чорно-біле фото «купки попелу» та «зізнання», видобуте тортурами.

Після повернення до України відвідав Майдан Незалежності, де шукав серед сотень портретів фото брата Дмитра. Правозахисниця Ольга Скрипник охарактеризувала його справу як частину пропагандистської кампанії Поклонської – побудованої на тому, щоб «легітимізувати в очах звичайних людей окупацію Криму». Кримська правозахисна група заявила, що справа сфабрикована й політично мотивована.

Використана інформація з відкритих джерел: Радіо Свобода (Крим.Реалії), Укрінформ, ZMINA, Суспільне Крим, Кримська правозахисна група.

Фото: Суспільне Крим.

Дата оновлення: 03.07.2026.