Затримання: 7 листопада 2016 року підконтрольний Росії суд у Сімферополі засудив кримськотатарського активіста Недіма Халілова до депортації з Криму за відсутність паспорта, після чого його заарештували та помістили до російського фільтраційного табору в селищі Вардані.

Вирок: Рішення про вигнання ухвалив суд у справі про депортацію кримськотатарського активіста Недіма Халілова до Узбекистану 5а-2374/2016 7 листопада 2016 року. Формальною підставою стало те, що кримчанин не мав ані російського, ані українського паспорта — з 1986 року він жив у Криму з паспортом СРСР. Того ж дня його заарештували, автотранспортом вивезли з Криму та помістили до фільтраційного табору — Центру тимчасового утримання іноземних громадян у селищі Вардані Краснодарського краю.

Апеляційний суд Криму 8 листопада 2016 року залишив рішення в силі, зазначивши, що Халілов «становить загрозу національній безпеці Російської Федерації». 15 травня 2018 року, без попередження, його авіатранспортом перемістили до Ташкента.

20 січня 2023 року Недім Халілов помер у Ташкенті після тривалої хвороби. Йому було 63 роки.

Недім Абдулаєвич Халілов — кримськотатарський активіст, учасник Національного руху кримських татар з 1986 року. Прибув до Криму з місць депортації батьків у вересні 1986 року. У 1991 році заснував власне будівельне підприємство і розпочав будівництво власного житла, але згодом усе це втратив. Через складні обставини у 2000 році виїхав до Узбекистану, де у 2001 році оформив паспорт громадянина Узбекистану. У 2002 році повернувся до Криму, де зареєстрував свою присутність за сімферопольською адресою. Після закінчення терміну дії узбецького паспорта у 2009 році свідомо не продовжував його, намагаючись отримати статус «особи без громадянства». «З приходом Росії "у зв'язку з порушенням реєстрації" я був висланий із Криму», — розповідав він.

З 21 листопада 2016 року оголосив голодування, вимагаючи визнання його права жити на батьківщині. 3 січня 2017 року припинив голодування після телефонних умовлянь помічника кримського віце-прем'єра Руслана Бальбека, який обіцяв вирішити питання — але слова не стримав. Влітку 2017 року Халілова перевели до Центру тимчасового утримання в місті Георгіївськ Ставропольського краю, де в нього стався гіпертонічний криз з тиском 260/150 — лікарі запобігли інсульту та інфаркту.

У Ташкенті Халілов опинився без документів, без коштів і без постійного місця проживання. «Я абсолютно не потрібний Республіці Узбекистан, але виконується негласне доручення ФСБ — мене заборонено випускати за межі Узбекистану під будь-яким приводом», — говорив він у 2019 році. Попри важке становище, продовжував боротьбу через суди та міжнародні інституції, вимагаючи права повернутися до Криму. «Живу надією на повернення на батьківщину, в Крим», — так він описував своє становище в останні роки.

Справа Халілова є унікальним прикладом серед кримських бранців Кремля — він не був засуджений за кримінальною статтею, а примусово виселений з окупованого Криму як «іноземний громадянин», після чого фактично ізольований в Узбекистані під негласним контролем ФСБ і позбавлений можливості повернутися на батьківщину. Помер, так і не здійснивши мрії повернутися до Криму.

Використана інформація з відкритих джерел: Кримськотатарський Ресурсний Центр, Радіо Свобода (Крим.Реалії).

Фото: Кримськотатарський Ресурсний Центр.

Дата оновлення: 03.07.2026.