Затримання: 27 березня 2022 року, після початку повномасштабного вторгнення, Рустем разом із дружиною та шестирічною донькою намагався виїхати до родичів у Бахчисарай. На російському блокпості в Чонгарі його затримали співробітники ФСБ. Після кількох діб утримання чоловіка заарештували та звинуватили в участі у добровольчому батальйоні імені Номана Челебіджіхана, який Росія визнала незаконним збройним формуванням. За версією слідства, він нібито забезпечував батальйон продуктами, спорядженням та матеріальними ресурсами, а також брав участь у громадській блокаді Криму. Правозахисники вважають ці обвинувачення політично мотивованими.

Вирок: 26 жовтня 2022 року підконтрольний Росії «Верховний суд Республіки Крим» засудив Рустема Гугурика до 8 років і 6 місяців позбавлення волі у колонії суворого режиму. Згодом його етапували до виправної колонії №8 в Улан-Уде (Республіка Бурятія, РФ). Українські державні органи та правозахисні організації визнають його кримським політв’язнем і наголошують, що справа є частиною системної кампанії переслідування кримських татар та мешканців окупованих територій за проукраїнську позицію.

Рустем Сейдалієвич Гугурик (народився 30 листопада 1971 року) — кримський татарин, громадянин України, мешканець селища Новоолексіївка Херсонської області. До затримання працював таксистом і допомагав людям дістатися між материковою Україною та окупованим Кримом. У 2016 році разом із братом Бекіром Гугуриком отримав від російської влади заборону на в’їзд до окупованого Криму.

Рустем Гугурик усе життя проживав на півдні України та займався приватними перевезеннями. Після початку окупації Криму він залишився громадянином України та принципово відмовився від отримання російського паспорта. За словами його дружини Вікторії, після затримання чоловік зазнав жорсткого психологічного тиску, а сім’я тривалий час не знала про його місцеперебування. Правозахисники наголошують, що справа Рустема є одним із численних прикладів кримінального переслідування кримських татар за звинуваченнями у причетності до батальйону імені Номана Челебіджіхана.

Під час перебування у російській колонії стан здоров’я Рустема суттєво погіршився. Він страждає на гіпертонію, сильну задишку, проблеми із зубами та захворювання вух. Через відсутність належної медичної допомоги він майже повністю втратив слух на одне вухо, а інше також перебуває під загрозою. Дружина політв’язня повідомляє, що адміністрація колонії не забезпечує його необхідним лікуванням, приховує результати медичних обстежень та регулярно створює додатковий психологічний тиск.

Під час судового розгляду російська сторона стверджувала, що Рустем Гугурик нібито забезпечував діяльність батальйону імені Номана Челебіджіхана та сприяв його функціонуванню. Водночас українські правозахисники наголошують, що обвинувачення не містило переконливих доказів його участі у будь-яких бойових діях чи насильницьких діях. На їхню думку, справа побудована на політично мотивованому переслідуванні та є частиною системної кампанії Росії проти кримських татар і громадян України, які підтримували громадянську блокаду Криму або зберігали проукраїнську позицію.

Особливе занепокоєння викликає стан здоров’я Рустема Гугурика. За даними Кримськотатарського Ресурсного Центру та родини, у колонії він не отримує належної медичної допомоги. Через тривале ігнорування проблем зі слухом чоловік практично втратив слух на одне вухо, а друге також перебуває під загрозою. Крім цього, він страждає від гіпертонії, захворювань зубів і постійного психологічного тиску. Правозахисники неодноразово закликали міжнародні організації звернути увагу на умови його утримання.

Справу Рустема Гугурика документують Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим, Кримськотатарський Ресурсний Центр, Центр прав людини ZMINA, Медійна ініціатива за права людини (МІПЛ) та інші українські правозахисні організації. Вони розглядають його переслідування як порушення міжнародного гуманітарного права та один із численних випадків репресій проти кримських татар.

Станом на 9 липня 2026 року Рустем Гугурик продовжує незаконно відбувати покарання у виправній колонії №8 в Улан-Уде (Республіка Бурятія, РФ). Правозахисники продовжують кампанію за його звільнення та наголошують на необхідності невідкладного надання йому кваліфікованої медичної допомоги.

Використана інформація з відкритих джерел: Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим, Кримськотатарський Ресурсний Центр, Центр прав людини ZMINA, Медійна ініціатива за права людини (МІПЛ), Центр журналістських розслідувань.

Фото: Кримськотатарський Ресурсний Центр.

Дата оновлення: 09.07.2026р.