Затримання: 3–4 вересня 2021 року заарештували п'ятьох кримських татар. Спочатку підозрюваними у «диверсії» газової труби «Кримгазмережі» були лише брати Асан та Азіз Ахтемови, а Наріман Джелялов мав статус свідка і в ухвалі про порушення справи навіть не згадувався. Підозрюваним він став після свідчень прихованого свідка, що з'явився саме в день затримання. 4 вересня 2021 року Джелялова схопили в його будинку в селі Первомайське Сімферопольського району. Після арешту його помістили до «спецблоку» Сімферопольського СІЗО з жорстким режимом: частіший огляд камери, окремі прогулянки та відвідування медчастини, постійний відеоконтроль.

Вирок: Звинувачення послідовно посилювали: наприкінці вересня та в листопаді 2021 року ФСБ змінила Джелялову кваліфікацію з «пособництва» на «участь у диверсії в складі організованої групи», додавши незаконне придбання, зберігання і перевезення вибухових пристроїв та незаконне переміщення вибухівки через кордон. 21 вересня 2022 року підконтрольний Росії Верховний суд Криму засудив Нарімана Джелялова до 17 років позбавлення волі, штрафу 700 тисяч рублів та 1,5 роки обмеження волі після відбуття основного строку. У липні 2023 року Третій апеляційний суд у Сочі залишив вирок у силі, уточнивши, що перші три роки Джелялов має відбувати у в'язниці особливого режиму. Під час оголошення вироку він мав на собі футболку з написом «Два прапори — одна країна».

28 червня 2024 року Наріман Джелялов вийшов на волю в рамках обміну десятьма цивільними українцями між Україною та Росією.

Наріман Енверович Джелялов народився 27 квітня 1980 року в Навої (Узбекистан). Через чотири роки родина переїхала до Кримського півострова, у Джанкой. У 2005 році закінчив Одеський національний університет за спеціальністю «Політологія». Працював кореспондентом газети «Авдет», ведучим і редактором новин на телеканалі ATR (2011–2014), викладав історію і правознавство у Сімферопольській міжнародній школі. У 2012 році балотувався до Верховної Ради України самовисуванцем. З листопада 2013 року – заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу, з березня 2015 – перший заступник. Після 2014 року залишався найвищопоставленішим діячем Меджлісу безпосередньо на території тимчасово окупованої Автономної республіки Крим і фактичним лідером організації, систематично інформуючи світові ЗМІ про становище кримськотатарського народу в умовах окупації. Наприкінці серпня 2021 року брав участь у першому саміті «Кримської платформи» в Києві, затримали його одразу після повернення до тимчасово окупованого Кримського півострова.

На момент затримання Наріман Джелялов був батьком чотирьох дітей. Під час обшуку всі вони перебували вдома, наймолодшій доньці Ніаль не виповнився навіть один рік, свій перший день народження вона зустріла через двадцять днів після арешту батька. Від початку ув'язнення сім'я була позбавлена можливості жити разом, а діти дорослішали без батька майже три роки. Умови ув'язнення були тяжкими. Після оголошення вироку його перевели до СІЗО №2 Сімферополя, де застосовувався жорсткий режим: ув'язнені 16 годин на добу (з 6 до 22 години) мусили стояти на ногах – сідати чи лягати забороняли. Наслідком стали варикозне розширення вен на обох ногах та загострення хронічних проблем з хребтом. Ліки від болю у спині йому не давали, а прохання насмішили персонал санчастини. У жовтні 2023 року Джелялова етапували до в'язниці у Мінусінську Красноярського краю, де утримують засуджених за особливо тяжкі злочини. Упродовж місяця після етапу родина не знала, де він перебуває.

В ув'язненні Наріман Джелялов писав аналітичні статті про становище у тимчасово окупованій АР Крим. Після звільнення 28 червня 2024 року повернувся до України і заявив: «Я докладатиму максимум зусиль, щоб і всі інші опинилися на волі». МЗС України заявило, що не має відомостей про прохання про помилування Путіну. Нагороджений Орденом «За заслуги» III ступеня. Справа відзначена чеською правозахисною премією People in Need.

У грудні 2024 року Президент України призначив Нарімана Джелялов Послом України в Туреччині.

Фото: Крим. Реалії.

Використана інформація з відкритих джерел: Об'єднання родичів політв'язнів Кремля, Кримська солідарність, Суспільне Крим, Детектор медіа, Радіо Свобода, НСЖУ, Ґрати.

Дата оновлення: 03.07.2026.