Затримання: 13 березня 2024 року російські силовики викрали Віктора Миколайовича Бондаренка — пастора євангельської церкви та волонтера з Бердянська. Його затримали просто на вулиці, коли він вийшов вигуляти собаку. Родина майже три тижні не знала, де він перебуває. Згодом стало відомо, що його утримують у Мелітопольському ізоляторі, а пізніше перевели до СІЗО в окупованому Донецьку. Російські силовики звинуватили Бондаренка у нібито підриві трансформаторної підстанції, лінії електропередач, участі у «диверсійно-розвідувальній групі» та співпраці з полком «Азов». Родина і правозахисники заявляють, що всі обвинувачення були сфабриковані, а «зізнання» отримані під тортурами. Ще у квітні 2022 року його вже викрадали разом із зятем, утримували 13 діб, били та катували, але тоді відпустили.

Вирок: 3 грудня 2024 року незаконний суд в окупованому Донецьку засудив Віктора Бондаренка до 22 років позбавлення волі у колонії суворого режиму та штрафу 1 мільйон російських рублів. Перші три роки він має відбувати у в’язниці, решту строку — у колонії суворого режиму. Також окупаційний суд конфіскував його автомобіль. 17 квітня 2025 року апеляційний суд залишив вирок без змін. Після цього Віктора етапували через кілька російських СІЗО, а згодом перевезли до сумнозвісної в’язниці «Володимирський централ». Правозахисники наголошують, що під час етапування його стан здоров’я значно погіршився, а необхідної медичної допомоги він не отримує.

Віктор Миколайович Бондаренко народився 21 червня 1973 року у селі Вишнівчик Хмельницької області, однак майже все життя прожив у Бердянську. Він є пастором Харизматичної євангельської церкви України, багато років займався благодійністю та соціальним служінням. До повномасштабної війни очолював реабілітаційний центр для людей із залежностями та бездомних, допомагав нужденним і був добре відомий у місті як волонтер.

Починаючи з 2014 року, Бондаренко організовував евакуацію людей із прифронтових районів Донецької та Луганської областей. Після окупації Бердянська у 2022 році він разом із родиною продовжив допомагати цивільним: забезпечував гуманітарною допомогою сотні сімей та евакуював жителів Бердянська й Маріуполя на підконтрольну Україні територію. За словами його доньки, лише за перші місяці повномасштабного вторгнення родина допомогла майже 900 людям та вивезла з небезпечних районів понад 400 цивільних.

Окупантів не влаштовувала волонтерська діяльність Віктора і 19 квітня 2022 року він був затриманий разом зі своїми родичами. Відпустили чоловіків після проведених з ними допитів з пристрастю і катувань лише на 13 день. Навіть після цього Віктор з дружиною не виїхали з Бердянська, оскільки не було нікого, хто міг би доглядати за літніми батьками, у яких Віктор був єдиним сином (батькові — 84 роки, матері — 78). Для літніх людей переїзд у такому віці рівнозначний пожежі або смерті», – додав він.

Втім, на цьому переслідування не припинилися. Чоловіка регулярно викликали на допити, постійно шукаючи формальні підстави для нових звинувачень і можливого арешту.

Віктор через релігійні переконання не вживає алкоголю вже понад 25 років. Попри це, його звинуватили у нібито керуванні напідпитку. 13 березня 2024 року Бердянський міжрайонний “суд” Запорізької області засудив його за ч. 1 ст. 264.1 КК рф до 300 годин обов’язкових робіт і позбавив права керувати транспортом на два роки.

Згодом стало відомо, що весь цей час чоловік перебував в одному із СІЗО окупованого Криму, де його катували та змушували зізнатися у нібито підриві лінії електропередач і насосної станції в Бердянську. Згодом до обвинувачень додали участь у «диверсійно-розвідувальній групі» та співпрацю з полком «Азов».

29 квітня його етапували до Мелітополя та помістили в ізолятор тимчасового тримання. Судові засідання відбувалися в Донецьку.

Після повторного викрадення у травні 2024 року Віктор Бондаренко тривалий час перебував у повній ізоляції. За свідченнями рідних і правозахисників, до нього застосовували фізичний та психологічний тиск, щоб змусити підписати «зізнання». Лише через декілька тижнів сім’я дізналася, що його утримують у Мелітополі, а згодом перевели до СІЗО в окупованому Донецьку. Російська сторона звинуватила священника у нібито диверсійній діяльності та співпраці з українськими військовими, однак незалежних доказів цих обвинувачень не було представлено.

3 грудня 2024 року незаконний суд в окупованому Донецьку засудив Віктора Бондаренка до 22 років позбавлення волі у колонії суворого режиму, призначив штраф 1 мільйон російських рублів та постановив конфіскувати його автомобіль. Уже 17 квітня 2025 року апеляційний суд залишив вирок без змін. Після цього священника етапували через кілька російських слідчих ізоляторів до в’язниці «Володимирський централ», яка відома жорсткими умовами утримання.

Під час етапування його утримували в СІЗО-2 Таганрога, СІЗО-1 Кірова, одному з СІЗО на Алтаї, а згодом доправили до в’язниці у Володимирі, де він має відбувати перші роки незаконно призначеного покарання.

За інформацією родини, під час перебування в неволі стан здоров’я Віктора Бондаренка різко погіршився. Він має серйозні хронічні захворювання, однак не отримує необхідної медичної допомоги. Правозахисники неодноразово заявляли, що відсутність належного лікування становить реальну загрозу його життю. Попри це, адміністрація місць утримання продовжує ігнорувати звернення родини та адвокатів щодо медичного обстеження.

Історія Віктора Бондаренка стала символом переслідування священнослужителів і волонтерів на тимчасово окупованих територіях України. Його багаторічна гуманітарна діяльність, евакуація мирних жителів із зони бойових дій та допомога людям, які опинилися під окупацією, стали підставою для уваги російських силових структур. Українські правозахисні організації наголошують, що справа має політичний характер і є прикладом репресій проти тих, хто підтримував цивільне населення та залишався вірним Україні.

Станом на 5 липня 2026 року Віктор Бондаренко продовжує незаконно перебувати в російському ув’язненні. Україна, міжнародні правозахисні організації та релігійні спільноти вимагають його негайного звільнення, забезпечення належної медичної допомоги та дотримання норм міжнародного гуманітарного права.

Використана інформація з відкритих джерел: Кримськотатарський ресурсний центр, Представництво Президента України в АР Крим, Укрінформ, Радіо Свобода, Бердянська міська військова адміністрація.

Фото: Кримськотатарський ресурсний центр.

Дата оновлення: 06.07.2026р.