Затримання: Після окупації Криму Росією в 2014 році Балух відмовився від російського громадянства та демонстративно вивісив над своїм будинком прапор України, а на фасаді з'явилася табличка «Вулиця Героїв Небесної Сотні 18». За проукраїнську позицію він постійно зазнавав тиску з боку окупаційної адміністрації. У 2013 році брав участь у Євромайдані в Києві.

8 грудня 2016 року співробітники ФСБ Росії провели обшук у будинку Наталії Балух – дружини Володимира – у селі Серебрянка Перекопського району Криму і заявили, що знайшли на горищі 89 патронів та кілька тротилових шашок. Балух та його захисники наполягали, що боєприпаси були підкинуті. Того ж дня його затримали. Обшуки у Балуха проводились і раніше. У червні 2016 року його засудили до 320 годин обов'язкових робіт за «образу представника влади», однак невдовзі їх замінили на 40 діб колонії-поселення.

Вирок: 16 січня 2018 року підконтрольний Росії Роздольненський районний суд Криму засудив Балуха до 3 років і 7 місяців колонії загального режиму та штрафу 10 тисяч рублів. У липні 2018 року суд виніс ще один вирок за нібито «дезорганізацію діяльності ізолятора тимчасового тримання» – сукупне покарання зросло до 5 років колонії. У жовтні 2018 року Верховний суд Криму скоротив термін на місяць. 7 вересня 2019 року Балуха звільнили в рамках великого обміну між Україною та Росією за формулою 35 на 35. В останньому слові під час суду заявив: «Я не хочу, щоб колись мої нащадки, діти всієї України, дорікнули мені в тому, що я десь злякався, виявив слабкість».

Володимир Григорович Балух народився 8 лютого 1971 року в селі Серебрянка Перекопського (раніше – Роздольненського) району Криму – і все своє життя прожив там. Закінчив агроуніверситет Сімферополя, працював інженером з водозбереження у місцевому колгоспі та вів власне фермерське господарство на двох ділянках землі, де вирощував пшеницю. Був старостою місцевої церкви. У 2006 та 2010 роках балотувався до Верховної Ради АРК від Конгресу українських націоналістів.

Під час ув'язнення Балух тримав голодування понад 200 днів, вимагаючи визнання статусу українського громадянина та доступу до консула. Відбував покарання у виправній колонії №4 в місті Торжок Тверської області Росії. Зазнавав систематичного тиску: тривалого перебування в карцері та обмеження адвокатського доступу. Тривале голодування спричинило серйозні проблеми зі здоров'ям – після звільнення він проходив лікування у «Феофанії».

Після звільнення Балух оселився в Києві. З початком повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року вступив до 130 батальйону Сил Територіальної оборони ЗСУ (позивний «Царський скіф»), воював під Києвом та на сході України. Пізніше через стан здоров'я був змушений залишити службу. Нині займається волонтерством і громадською діяльністю у Києві, активно висловлюється щодо долі українських військовополонених. Генеральна Асамблея ООН у грудні 2018 року згадала Балуха поіменно у своїй резолюції про права людини в Криму – що є надзвичайно рідкісним прецедентом.

Використана інформація з відкритих джерел: Представництво Президента України в АР Крим, Громадське, Радіо Свобода (Крим.Реалії), Українська правда, Суспільне Крим, Кримська солідарність, РБК-Україна.

Фото: ZMINA.

Дата оновлення: 03.07.2026.