Затримання: 18 квітня 2016 року, cпівробітники ФСБ РФ провели обшуки в будинках шістьох кримських татар та затримали Рефата Алімова у межах так званої «Ялтинської справи Хізб ут-Тахрір». Разом із ним були затримані Емір-Усеїн Куку, Муслім Алієв, Вадим Сірук, Арсен Джеппаров та Інвер Бекіров. Правозахисники вважають справу політично мотивованою.

Вирок: 12 листопада 2019 року Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону незаконно засудив Рефата Алімова до 8 років позбавлення волі у колонії суворого режиму та 1 року обмеження свободи після звільнення. Його визнали винним за ч. 2 ст. 205.5 КК РФ («участь у діяльності терористичної організації») та ч. 1 ст. 30, ст. 278 КК РФ («приготування до насильницького захоплення влади»). 25 червня 2020 року Верховний суд РФ залишив вирок без змін. 17 квітня 2024 року Рефат Алімов був звільнений після повного відбуття незаконно призначеного покарання.

Алімов Рефат Маметович народився 28 жовтня 1991 року у місті Душанбе (Таджикистан). У 1992 році, після початку бойових дій у Таджикистані, його родина повернулася до Криму. Спочатку сім’я проживала у Гурзуфі, а з 1995 року оселилася у селі Краснокам’янка поблизу Ялти.

У 1998 році Рефат пішов до Краснокам’янської загальноосвітньої школи. Під час навчання активно займався у театральних гуртках, відвідував секцію карате та танцювальний гурток. Після школи навчався в Українсько-російському коледжі гуманітарних і економічних наук за напрямом комп’ютерних технологій, а згодом закінчив Кримський республіканський професійний коледж за спеціальністю автослюсар. Працював торговим представником у комерційних компаніях. Не був одружений.

18 квітня 2016 року співробітники ФСБ РФ провели обшук у будинку родини Алімових. Після завершення обшуку Рефата затримали та помістили під варту. Російське слідство заявило, що він нібито брав участь у діяльності ісламської організації «Хізб ут-Тахрір», яку Росія вважає терористичною, хоча в Україні вона не заборонена. За даними правозахисників, обвинувачення будувалися на прихованих свідках, лінгвістичних експертизах і прослуховуванні релігійних бесід без будь-яких доказів підготовки чи вчинення насильницьких дій.

12 листопада 2019 року Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону виніс обвинувальний вирок усім шістьом фігурантам «Ялтинської справи». Рефат Алімов отримав один із найменших строків у цій справі — 8 років позбавлення волі, тоді як інші обвинувачені були засуджені до 12–19 років колонії суворого режиму. Під час апеляційного розгляду Верховний суд РФ залишив вирок без змін. Правозахисні організації наголошували, що суд не відповідав стандартам справедливого правосуддя, а сама справа була прикладом переслідування кримських татар за релігійною та громадянською ознаками.

Покарання Рефат Алімов відбував у виправній колонії №16 міста Салават (Республіка Башкортостан, РФ). Родина та адвокати регулярно повідомляли про труднощі із побаченнями, значну віддаленість колонії від Криму та складність підтримання зв’язку. Незважаючи на міжнародні заклики до звільнення, Росія змусила його повністю відбути незаконно призначений строк.

17 квітня 2024 року Рефат Алімов вийшов на свободу після восьми років незаконного ув’язнення та повернувся до Криму. Кримськотатарський ресурсний центр, Кримська солідарність і Представництво Президента України в АР Крим наголосили, що його звільнення відбулося лише після повного відбуття незаконного покарання, а сама справа залишається прикладом системних політичних репресій проти кримських татар в окупованому Криму.

Станом на 24 липня 2026 року Рефат Алімов перебуває на волі після повного відбуття незаконно призначеного покарання. Його справа й надалі використовується українськими та міжнародними правозахисними організаціями як один із найвідоміших прикладів політично мотивованого переслідування кримських татар Російською Федерацією.

Використана інформація з відкритих джерел: Кримська солідарність, КримSOS, Кримськотатарський ресурсний центр, Представництво Президента України в АР Крим, Об’єднання родичів політв’язнів Кремля.

Фото: КримSOS.

Дата оновлення: 24.07.2026.