Затримання: 6 серпня 2015 року Мурат (Мурад) Алієв йшов по вулиці в Криму, коли троє чоловіків у цивільному привітались і посадили його в машину. Його відвезли до Центрального районного відділку внутрішніх справ, де звинуватили в розбої – нібито він напав на людину і забрав телефон. О другій ночі перевели до ізолятора тимчасового тримання, а вранці суд обрав запобіжний захід – ув'язнення у Сімферопольському СІЗО.

Вирок: За підказкою адвоката, який пояснив, що боротись безглуздо, Алієв погодився взяти провину на себе задля меншого терміну. Прокурор просив 3,5 роки, суддя присудила 2,5 роки позбавлення волі. Через пів року його перевели до Керченської виправної колонії №2. Після відбуття цього вироку йому висунули нові обвинувачення – за ст. 280 КК РФ («заклик до екстремізму») та ст. 282 («розпалювання ворожнечі»). Суд змінив запобіжний захід на домашній арешт – і Алієв втік на підконтрольної Україні території, перетнувши адміністративний кордон.

Мурат (Мурад) Алієв – кримський мусульманин, який зіткнувся із системою окупаційного правосуддя після того, як співробітники почали стежити за мечеттю в його районі. У Сімферопольському СІЗО він потрапив до транзитної камери, розрахованої на 6 осіб, де знаходилось 17 людей – доводилося спати по черзі. В камерах була жахлива антисанітарія, відбувались перебої зі світлом і їжею.

У Керченській виправній колонії №2 Алієв став свідком масштабних тортур. З Росії приїжджали змінники пенітенціарної системи, які впроваджували дедалі жорсткіші правила: заборона сидіти вдень, обов'язковий спів гімну РФ, зарядки о 5-й ранку навіть для літніх людей. Ключовим епізодом стало прибуття групи з п'яти співробітників з Омська на чолі з генералом Хромоноговим – вони систематично зустрічали новоприбулих побиттям, роздягали їх взимку, змушували мити підлогу й туалет, а тих, хто відмовлявся, – жорстоко карали. Були задокументовані випадки сексуального насильства над ув'язненими. «Це жахливо – бачити жах і сльози в очах дорослого чоловіка, який каже, що не вважає себе чоловіком, бо йому засунули дубинку», – описував Алієв.

Алієв намагався захистити новоприбулих і добивався зустрічі з начальником колонії Олексієм Бобриковим, проте той заперечував факти тортур. Прокуратура приймала заяви, але відповідала, що порушень не виявила. За спроби чинити опір системі Алієва неодноразово відправляли до штрафного ізолятора, де катували струмом, заламували руки, душили, загрожували збільшенням терміну.

Нові звинувачення з'явились після того, як Алієв відвідував відновлену мечеть у колонії. Агент ФСБ серед ув'язнених навмисно ставив йому провокаційні питання, записуючи розмови. На підставі цих записів, у яких слідство вписало потрібний їм зміст, Алієву інкримінували нові статті. Він намагався обдурити оперативника ФСБ Даміра Рамазановича, запропонувавши співпрацю як агент, що змінило хід справи – суд перевів його під домашній арешт.

Скориставшись домашнім арештом, Алієв втік до підконтрольної Україні території. «Коли я побачив написи українською мовою, мене це захопило», — розповідав він. Після втечі звернувся до журналістів Центру інформації про права людини з детальним описом умов утримання в Керченській колонії та Сімферопольському СІЗО. Його свідчення стали важливим документом для правозахисників, які документують тортури в окупованому Криму.

Використана інформація з відкритих джерел: ZMINA, КримSOS.

Фото: ZMINA.

Дата оновлення: 03.07.2026.