Затримання: 14 лютого 2019 року співробітники ФСБ РФ провели масові обшуки в будинках кримських татар у Красногвардійському районі тимчасово окупованого Криму. Після обшуку Арсена Абхаїрова затримали разом із Рустемом Емірусеїновим та Ескендером Абдулганієвим. Усім трьом висунули обвинувачення за ч. 2 ст. 205.5 КК РФ — нібито за участь у діяльності організації «Хізб ут-Тахрір», яку Росія вважає терористичною. В Україні діяльність цієї організації не заборонена. Правозахисні організації розцінили цю справу як політично мотивоване переслідування кримських татар.

Вирок: 3 листопада 2020 року Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону засудив Арсена Абхаїрова до 13 років позбавлення волі. Перші два роки він мав відбувати у в’язниці, решту строку — у колонії суворого режиму. Згодом апеляційний суд залишив вирок без змін.

Арсен Ремзієвич Абхаїров народився 12 жовтня 1985 року в місті Бекабад Ташкентської області (Узбекистан) у родині кримських татар, яких у 1944 році радянська влада депортувала з Криму. Коли хлопцеві було сім років, його сім’я змогла повернутися на батьківщину. У 1992 році вони оселилися в селі Амурське Курманського (Красногвардійського) району Криму. Саме тут пройшли його дитинство та юність. Спочатку Арсен навчався у місцевій школі, а пізніше — у гімназії в селищі Жовтневе.

Після закінчення навчання він залишився жити в рідному районі. Займався підприємницькою діяльністю, працював у сфері сільського господарства, вирощував худобу та торгував сільськогосподарською продукцією. Друзі й знайомі згадують його як працьовиту, спокійну та відповідальну людину, яка багато часу приділяла родині. У жовтні 2015 року Арсен одружився. Разом із дружиною Азізе вони виховували двох дітей — доньку Медіне та сина Еміра.

Після окупації Криму Росією Арсен, як і багато кримських татар, почав підтримувати сім’ї політв’язнів, відвідував судові засідання та цікавився діяльністю громадських ініціатив, які документували порушення прав людини на півострові. Саме представники правозахисних організацій згодом узяли його справу під постійний моніторинг.

14 лютого 2019 року в будинку Абхаїрова відбувся обшук. Після нього чоловіка затримали та вивезли до Сімферополя. Російське слідство заявило, що він нібито причетний до діяльності «Хізб ут-Тахрір». Водночас правозахисники наголошували: у матеріалах справи немає доказів підготовки чи вчинення насильницьких дій. Обвинувачення будувалися переважно на прихованих аудіозаписах релігійних розмов, експертних висновках і показаннях засекречених свідків.

Від самого початку справу супроводжували правозахисники «Кримської солідарності», Центру прав людини ZMINA та інших організацій. Вони неодноразово заявляли, що Росія використовує антитерористичне законодавство як інструмент переслідування кримських татар, а застосування російського кримінального права на окупованій території суперечить міжнародному гуманітарному праву.

3 листопада 2020 року суд у Ростові-на-Дону виніс обвинувальний вирок — 13 років позбавлення волі. Після набрання вироком чинності Арсена етапували до російської в’язниці №2 у Єнісейську Красноярського краю. Уже там почалися серйозні проблеми зі здоров’ям. Через варикозне розширення вен його постійно турбували біль і набряки ніг. Адвокат повідомляв, що політв’язень потребує операції, однак належної медичної допомоги адміністрація установи не забезпечувала.

Додатковою проблемою стала помилка в судових документах. Через неправильне роз’яснення вироку строк перебування Арсена у в’язниці обчислювали неправильно, і він провів там приблизно на два з половиною місяці довше, ніж мав. Захист неодноразово звертався до суду з вимогою виправити цю помилку, однак процес затягнувся на кілька місяців. Правозахисники назвали цю ситуацію ще одним прикладом порушення прав незаконно засудженого кримського татарина.

На початку 2024 року Арсена перевели до виправної колонії №8 в Улан-Уде (Республіка Бурятія), що приблизно за сім тисяч кілометрів від Криму. Така відстань фактично позбавила його сім’ю можливості регулярно приїжджати на побачення. Дружина Азізе двічі зверталася до Федеральної служби виконання покарань РФ із проханням перевести чоловіка ближче до дому, однак отримувала відмови. Пізніше суд визнав ці відмови необґрунтованими, але навіть після цього російські органи тривалий час не виконували судове рішення.

У 2025 році після багатьох звернень і судових процесів Арсена все ж етапували до колонії №3 у Республіці Чувашія. Хоча вона також розташована далеко від Криму, відстань до родини скоротилася майже втричі. Дружина політв’язня зазначала, що це хоча б частково полегшило можливість підтримувати зв’язок із чоловіком, хоча регулярні побачення й надалі залишаються складними через великі витрати на дорогу.

Справу Арсена Абхаїрова постійно висвітлюють українські правозахисні організації. Вони наголошують, що його переслідування є частиною системної кампанії Росії проти кримських татар в окупованому Криму. Особливу увагу правозахисники приділяють порушенню права на справедливий суд, неналежній медичній допомозі, незаконним етапуванням на тисячі кілометрів від дому та порушенню права на сімейне життя.

Використана інформація з відкритих джерел: ZMINA, Кримська солідарність, КримSOS, Кримськотатарський ресурсний центр, Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим, Укрінформ

Фото: Кримська солідарність.

Дата оновлення: 04.07.2026р.