Затримання: 7 липня 2020 року російські силовики провели обшук у будинку Сейрана Хайретдінова в селі Білокам’янка Бахчисарайського району окупованого Криму. Після обшуку його затримали та доставили до незаконного управління ФСБ у Сімферополі. Того дня силовики провели масові обшуки в будинках кримських татар і затримали сімох людей. Сейрану Хайретдінову інкримінували участь у діяльності організації «Хізб ут-Тахрір».

Вирок: 17 травня 2023 року Південний окружний військовий суд РФ засудив Сейрана Хайретдінова до 12 років позбавлення волі у колонії суворого режиму. Його визнали винним за ч. 2 ст. 205.5 КК РФ – участь у діяльності організації, яку російська влада визнала терористичною, та ч. 1 ст. 30, ст. 278 КК РФ – нібито підготовку до насильницького захоплення влади. Перші чотири роки покарання він мав відбувати у в’язниці, після чого – у колонії суворого режиму; також суд призначив один рік обмеження свободи.

Сейран Нурієвич Хайретдінов народився 3 жовтня 1986 року в місті Касансай Наманганської області Узбекистану. Наприкінці 1980-х років його родина повернулася до Криму в межах процесу повернення кримських татар на історичну батьківщину. Сім’я оселилася в селі Білокам’янка Бахчисарайського району.

У 1993 році Сейран пішов до першого класу Тургенєвської середньої школи. Після закінчення дев’ятого класу, у 2002 році, вступив до Бахчисарайського професійного будівельного ліцею. У 2005 році закінчив навчання та здобув спеціальності слюсаря з ремонту автомобілів і водія автотранспортних засобів. За отриманими професіями не працював, після навчання разом із батьком займався будівельними роботами.

У 2009 році Хайретдінов одружився. У подружжя троє дітей. У 2017 році Сейран здійснив хадж – паломництво до Мекки.
До арешту Хайретдінов брав активну участь у житті кримськотатарської громади. Він допомагав організовувати релігійні та громадські заходи, зокрема свята для дітей, а також відвідував судові засідання у політично мотивованих справах проти кримських татар.

7 липня 2020 року його будинок обшукали російські силовики. Після затримання Хайретдінов разом з іншими фігурантами так званої четвертої Бахчисарайської справи «Хізб ут-Тахрір» опинився під вартою. Правозахисники наголошували, що кримінальні переслідування за цією статтею ґрунтуються, зокрема, на релігійних дискусіях та матеріалах, які російське слідство трактує як докази участі в забороненій у РФ організації. У листопаді 2022 року суд відмовився допитувати експертів сторони обвинувачення, попри аргументи захисту щодо методологічних порушень під час експертиз.

Під час ув’язнення стан здоров’я Хайретдінова погіршився. У 2021 році він скаржився на біль у серці. У травні 2023 року в нього з’явився сильний висип по всьому тілу, підвищилася температура, виникли біль і сильний свербіж. Його госпіталізували до міжобласної туберкульозної лікарні в Ростові-на-Дону, де встановили діагноз «пітиріаз», однак лікування не завершили й достроково повернули його до СІЗО. Через хворобу та неналежні умови утримання він втратив близько чотирьох кілограмів.

17 травня 2023 року Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону визнав Сейрана Хайретдінова винним та призначив йому покарання у вигляді 12 років позбавлення волі. Його засудили за ч. 2 ст. 205.5 КК РФ – участь у діяльності організації, визнаної російською владою терористичною, а також за ч. 1 ст. 30 і ст. 278 КК РФ – нібито підготовку до насильницького захоплення влади. Перші чотири роки покарання Хайретдінов мав відбувати у в’язниці, решту строку – у колонії суворого режиму. Також суд призначив йому один рік обмеження свободи після звільнення.

У листопаді 2024 року Кримськотатарський Ресурсний Центр повідомляв, що за чотири роки ув’язнення дружині Сейрана Заремі та його дітям не дозволили жодного побачення з ним. У СІЗО загострилася екзема, виникли проблеми із зубами та отитом. Медичну допомогу, за словами дружини, надавали неналежним чином.

Після вироку Хайретдінова етапували з Ростовської області до російських установ виконання покарань. У 2024 році він перебував у СІЗО №3 Новочеркаська, а на початку 2025 року його перевезли до в’язниці №2 у Владимирі – «Владимирського централу». У квітні 2026 року стало відомо про його етапування до виправної колонії №6 у селищі Сосновий Бор Псковської області. Під час етапування він схуд приблизно на п’ять кілограмів.

Станом на 13 вересня 2026 року він продовжує відбувати покарання у РФ. 

Використана інформація з відкритих джерел: ZMINA, Кримськотатарський Ресурсний Центр, Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим, Об’єднання родичів політв’язнів Кремля, Суспільне Крим.

Фото: ZMINA.

Дата оновлення: 13.09.2026 р.